UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЯрій, душе! Ярій, а не ридай (сценарій)
Авторвід користувача сайта
РозділСценарії виховних заходів, уроків, свят
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3268
Скачало445
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Ярій, душе! Ярій, а не ридай...

 

Сценарій літературного вечора, присвяченого В. Стусу

 

На сцені портрет В. Стуса, увінчаний українським рушником. Перед ним

хліб і свіча, живі квіти. Фонограмою звучать пісні, романси на слова

Василя Стуса. Протягом усього вечора демонструються кадри з

документального фільму, слайди, фотографії

 

Поступово згасає світло. Висвітлюється символічний "вівтар".

 

Ведучий. Урізаючись гранітним профілем, він йшов на повний зріст.

Вразливий і беззахисний. Під градом націлених очей, об'єктивів і

магнітофонів.

 

Василь Стус - легендарна постать, якій вдавалося реалізувати свій талант

за обставин, де інші "гаснуть", посилаючися на умови. Великий поет, який

піднявся над малим часом. Це була людина найбільших чеснот, життєве

кредо якої було: "Караюсь, мучусь, але не каюсь". Людина, яка говорила

правду. І в пам'ять про нього дозвольте запалити свічу пам'яті.

 

Гортаю томик його віршів "Дорога болю". Чесного читача, який

намагатиметься йти за ним слово в слово, як слід у слід, пектиме докір:

де ти перебував тоді, коли тому боліло?

 

Може й правильно роблять колишні політичні в'язні: не подають руки тим,

хто не зазнав такої ж долі. Багато їх було за ґратами, а світ заговорив

про Василя. Чому? Бо він вище за інших підніс свою нескореність владі,

що полювала на таланти. Справжній поет - це бунт душі. Таланти - наші

духовні атланти.

 

Ярій, душе! Ярій, а не ридай,

 

У білій стужі сонце України.

 

А ти шукай червону тінь калини,

 

На чорних водах тінь її шукай,

 

Де жменька нас...

 

Ведучий. Суд на Василем іще попереду. Де ж набув він отой незрівнянний

стоїцизм, почуття власної гідності, непоступливості й непокори?

 

На екрані демонструються кадри з документального фільму про Василя Стуса

"Пресвітлої дороги свічка чорна".

 

Скупа розповідь про своє дитинство, юність, якоюсь мірою відповідають на

всі запитання. У листі від 25 квітня 1970 року до сина Василь згадує, як

він з самого дитинства (було йому менше року) уперше відчув себе

самотнім: мама в полі, довкола нікого нема. Залишившись із бабусею в

рідному селі Рахнівка, вивчив напам'ять "Отче наш".

 

Перша полотняна сорочка з кишенькою, перша свитка, у якій ходив до

школи, перший біль - співчуття, коли на його очах сусід-татарин зарізав

лошака.

 

"Я плакав - так було шкода", а коли сусід хотів нагодувати кониною,

"ревма ревів, аби не присилував до такого гріха".

 

Це було першим випробуванням раннього стоїцизму. Пізніше, вже в

мордовських таборах, він не раз оголошуватиме голодовку протесту проти

нелюдського ставлення до в'язнів і, можливо, згадуватиме "гарного,

молоденького" лошака, якому татарин на його очах перерізав горло.

 

Згадує Василь і смерть старшого брата Івана, який підірвався на міні, і

помирання опухлого з голоду батька. Його незабутній світлий образ,

певно, постав перед Стусом у карцері табору особливого режиму, коли

оголосив суху голодовку до кінця.

 

Ми вже ніколи не дізнаємося, про що думав перед смертю в холодному

карцері стражденний Василь, але можна припуститися, що його не раз

навідували тіні забутих предків, - Сковороди, Шевченка, Довженка та

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ