UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Жанна-Батальйонерка” Ґео шкурупія як інваріант любовного роману (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3549
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

“Жанна-Батальйонерка” Ґео шкурупія як інваріант любовного роману

 

Ґео Шкурупій (1903-1937) – один із представників яскравого покоління

футуристів міжвоєнного двадцятиліття. Він прийшов у літературу в

сімнадцять років, опублікувавши в 1920 р. поезії в альманасі “Гроно”, а

в 1922 р. видав першу поетичну збірку “Психотези”. Наступні поетичні

збірки – “Барабан” (1923), “Жарини слів” (1925), “Для друзів-поетів –

 

сучасників вічності” (1929) – характеризували автора як поета, який

ставив собі за мету оновлення мистецького слова на рівні як змісту, так

і форми. “Імперативи-близнята – ідеологія і новизна – з легкістю

поєдналися…” [6, 309], – зауважує О. Ільницький. Прозову спадщину

Шкурупія складають збірки малої прози – “Переможець дракона” (1925),

“Пригоди машиніста Хрона” (1925), “Штаб смерті” (1926), “Січневе

повстання” (1928) та ін., романи “Двері в день” (1929),

“Жанна-батальйонерка” (1930), “Андрієна” (1934). Значний теоретичний і

практичний художній набуток автора надовго був вилучений з наукового й

читацького обігу після арешту

 

3 грудня 1934 р. “на підставі постанови оперуповноваженої

секретно-політичного відділу УДБ НКВС УРСР Гольдман, яка висунула

звинувачення в приналежності його до київської групи української

націоналістичної контрреволюційної терористичної організації ОУН”

[9, 466] та розстрілу 8 грудня 1937 р.

 

Рецензуючи першу книжку оповідань “Переможець дракона”, О. Білецький

назвав молодого прозаїка “вундеркіндом нашої літературної сучасності”

[2, 153]; подібні думки висловлювали й інші критики – сучасники

письменника. Так, Ф. Якубовський характеризував автора як новатора щодо

української літературної традицій, відзначав, що Шкурупій “уперто шукає

нових гостросюжетних і складних композиційних засобів” [16, 58], а

О. Полторацький назвав молодого письменника “майже закінчений майстер”

[11, 3]. Зрозуміло, що були думки й протилежного характеру: критики

називали експерименти Шкурупія “розкиданими, безпринципними,

еклектичними шуканнями”, дорікали йому за “нереалістичність” та

неідеологічність творчості [10, 152]. У 1967 р., після реабілітації

багатьох репресованих письменників, зокрема й Ґео Шкурупія (було

перевидано його роман “Двері в день”, 1968 р.),

 

у монографії “Український радянський роман 20-х років” З. Голубєва

називає роман “Двері в день” таким, що “руйнує звичне уявлення про

конструкцію роману, якому властиві чітка послідовність зображення та

глибокий аналіз подій, вчинків, суджень, внутрішнього світу людини”

[5, 177]. Сучасні дослідники здебільшого високо оцінюють прозову

спадщину Шкурупія, відзначаючи його художню неординарність.

О. Ільницький у цілісному дослідженні про футуризм пише: “Хоча

Шкурупієві приписують шукання в царині сюжету, загалом його твори не

вкладаються в таке просте визначення. Винахідливість сюжету й інтриги

краще зрозумілі в аспекті його виняткової літературної самосвідомости,

яка породжує розмаїтість форми. Шкурупій міг настільки ж вправно

обігрувати мову, як і композицію. Він начебто використовував прийом, але

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ