UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПостмодерна інтерпретація міфу про орфея у творчості Юрія Андруховича (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5671
Скачало226
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Постмодерна інтерпретація міфу про орфея у творчості Юрія Андруховича

 

Постмодернізм, на відміну від модернізму з його культом

індивідуалізованої свободи митця, відкидає твердження про існування

вмотивованих підходів до об’єктивної оцінки артефактів, згідно з чим

можливим є поділ на “високу” та “низьку” культуру. Декларуючи естетичний

плюралізм і відмову від тотальності, творці постмодерного мистецтва

виявляють увагу до всіх проявів людського буття. Джон Сторі у розвідці

“Теорія культури та масова культура” зазначає: “Либонь для того, хто

вивчає маскультуру, найважливішим наслідком нової сприйнятливості (так

дослідник пропонує розуміти постмодернізм – Н.Х.)... є твердження, що за

ним “поділ культури на “високу” й “низьку” виглядає дедалі

безглуздішим”. Це є сприйнятливість у повстанні проти культурної

зарозумілості модернізму” [14, 240]. Теоретики постмодернізму основним

завданням вбачають прагнення позбутись розриву між “високим” та

“низьким” мистецтвом, оскільки він символізує релікт класової структури

індустріального суспільства, в якому існував поділ на елітарну та

споживацьку (масову) культуру. Натомість Т. Гундорова, актуалізуючи

питання різниці дискурсів, вказує на особливості постмодерністського

твору, який, на противагу модерністському, може бути самодостатньо

сприйнятим на рівні задоволення від тексту, “адже включення тіла (не

тільки інтелектуальних сфер) в інтерпретаційний процес, співпадання

тексту з самим актом висловлювання власне і розгортає текстуальність”

[9, 72]. Сучасній українській критиці до сьогодні бракує цілісних

досліджень у галузі теорії культури, концепції яких би увиразнили

доцільність уживання чи обґрунтовану різницю в понятійних визначеннях

“високої” / “масової” культури. В будь-якому випадку йдеться про аналіз

впливу носіїв різного роду інформації на свідомість людини, про

визначення пріоритетів вибору того чи іншого артпродукту та політики

його функціонування в межах конкретного дискурсу, що не завжди

зумовлюється прагненнями елітних груп. У ХХІ столітті варто, мабуть,

говорити про нову форму “культурної сприйнятливості”, породженої

інформативним і технологічним бумом.

 

Вказуючи на специфіку українського постмодернізму, Ю. Андрухович

зауважує, що “існує ще один вимір пост-модерного” в нашій частині світу.

Це фактор полікультурності, про який говориться багато, часто і доречно

– тільки насправді ця полікультурність спроектована в минуле, вона була

раніше, зараз вона після-полікультурність, ми маємо тільки сліди, тільки

відбитки” [2, 121]. Українська культура стає об’ємною Цитатою у ліричних

і прозових текстах Юрія Андруховича. Тенденції колоніальної та

постколоніальної свідомості закладаються письменником у художній текст

у якості моделі репрезентації смислового поля гри, в якій

переформатовуються рудименти стереотипного мислення. “Я розумію це

пост-модерне” і як недосформовану, але вже відчуту після-тоталітарність.

Я розумію це також як постійну неототалітарну загрозу, амебу, що здатна

заповнити собою кожного в просторі і увесь цей простір разом /.../

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ