UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖанрова своєрідність п’єси Ю. Яновського “Завойовники” (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2453
Скачало142
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Жанрова своєрідність п’єси Ю. Яновського “Завойовники”

 

Актуальність дослідження зумовлена тим, що літературознавці, предметом

розгляду яких була творчість Ю. Яновського (О. Білецький, К. Волинський,

М. Гнатюк, Г. Зленко, Г. Клочек, Ю. Ковалів, Г. Костюк, Ю. Лавріненко,

В. Панченко, В. Фащенко, Ю. Шерех, М. Шкандрій, М. Шудря та ін.),

головну увагу зосереджували на аналізі прози письменника, а проблем

драматургії торкалися побіжно. І коли п’єси “Дума про Британку”, “Дочка

прокурора” вивчалися в руслі романтичної традиції творчої манери

Ю. Яновського [4, 22, 24], то п’єса “Потомки” (1931) означалася як

“фальшива” [6, 101], а драма “Завойовники” (1932) характеризувалася як

малохудожня, кон’юктурна драматургія [10, 320].

 

Мета статті – проаналізувати драму Ю. Яновського “Завойовники” в

контексті українського історико-літературного процесу кінця 20-х –

початку 30-х років ХХ ст.

 

Завдання статті:

 

- дослідити зумовленість літературного процесу історичною епохою;

 

- з’ясувати жанрову природу драми.

 

Вирішення поставленої проблеми зумовлює звернення до початку ХХ ст.

Перша світова війна, викликана європейською соціокультурною кризою, у

свою чергу, породила відчуття можливого кінця історичної епохи, що

супроводжувалося зміною парадигм, тобто зміною традиційного світогляду,

плинів свідомості, ціннісних орієнтацій, відмовою від визнання

об’єктивно-абсолютних моральних норм, яка ґрунтувалась на сповідуванні

тези: ніяких цінностей в природі немає, все умовно, все змінюється

відповідно до “вимог моменту”. Проблема відносності моралі породжена

ідеєю “переоцінки всіх цінностей”, а мораль, яку на початку ХХ ст.

називали “історичним християнством”, була підмінена суспільною користю,

класовою доцільністю.

 

У масову свідомість закорінювалися соціальні міфи, зокрема, марксівське

вчення про класи, яке своєрідно перекликається з старозавітним

пророкуванням про долю вибраного народу. Прагнення бачити в своєму класі

щасливих вибранців історії, покликаних повести за собою людство, указати

йому шлях до світлого майбутнього – один із тонізуючих факторів в

соціальній психології [9, 22].

 

Уявлення про власну вибраність породжувало відчуття піднесеності над

звичайними людьми, усвідомлення себе надлюдиною, яка має право на владу

над іншими, звідси –

 

презирство до біблійних заповідей, формування світогляду, основним

принципом якого виступає принцип сили. Цей принцип реалізується у

соціокультурній дихотомії “ми” – “вони”. Природа цього архаїчного

елементу світовідчуття, який актуалізується в період системних

соціальних трансформацій, коли значення раціонального підходу до

реальності різко понижується, зумовлена тим, що “ми” з’явилося у

людській свідомості значно раніше, ніж “я”.

 

Міфологічна свідомість характеризуються нерозчленованістю, відсутністю

чіткої диференціації. Для того, щоб виникло розділення, в психологічному

контексті необхідна була зустріч з “іншим”, яке найчастіше виступало

носієм конкретних негативних рис: агресії, небезпеки, смерті тощо. Але

саме це “інше” – важлива умова існування “ми” як окремої, цілісної і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ