UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМистецька реалізація стильових здобутків доби культурно-національного відродження в Україні (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1999
Скачало135
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Мистецька реалізація стильових здобутків доби культурно-національного

відродження в Україні

 

Значення і новизна здобутків у галузі мистецтва доби національного

Відродження в Україні були настільки потужними, що, наприклад,

“українську літературу від кінця ХVІІІ до початку ХХ ст. називають

новою. Новою вона визначається тому, що це література нової епохи, з

новою тематикою, змістом, мовою. В її основі – нові ідейно-естетичні

принципи і якості” [1, 182]. Так само не лише посутні, але й кардинальні

зрушення відбуваються в інших сферах мистецтва України.

 

Як і в українській літературі, яка в цей час особливу увагу приділяє

спостереженню над життям народу, – з відтворенням народного характеру, а

також усіх сфер народного життя: від побутової до емоційно-розмислової

(настрої, мрії, прагнення народу), – не меншу роль відіграє зображення

народної тематики у музичному житті України – з відповідною увагою до

народної творчості, а також відтворенням буття народу, його національно-

антологічного статусу в народному мелосі – в піснях лірично-побутового

характеру, з належною увагою в їхній тематиці до проблем почуття між

закоханими, в колискових піснях, у піснях на професійну тематику – як от

у чумацьких, а також у пісенній творчості, головним об’єктом зображення

якої висувається жінка-мати як представниця українського народу,

виразний етнотип.

 

Тематика, пов’язана з різними сферами буття українців, система

фольклорного мелосу, врешті герой як представник етнотипу і

етнохарактеру, ось що підпорядковують митці-композитори законам свого

мистецтва.

 

Прикметним у цю добу і характерним виключно лише для доби

національно-культурного Відродження є, на нашу думку, те, що саме

історики усвідомлюють значення народного мелосу для розвитку і музичної,

і поетичної культури України, виступаючи в цей час активними збирачами і

репрезентаторами українського фольклору в численних виданнях, із яких

згадаємо видані істориком М. Максимовичем збірники “Малороссийские

песни” (1827), “Украинские народные песни” (1834), в останньому з яких,

зокрема, матеріал розташувався з метою зображення поступального шестя

буття українського народу, а також “Голоси українських пісень” (1834),

збірник М. Марковича “Українські мелодії” (1831), що з’являються услід

за першим збірником Миколи Цертелєва (Церетелі) “Опыт собрания старинных

малороссийских песней” (1819).

 

Посутню роль у розбудову народнопісенної стихії в літературі доби

відіграли і збірки “Запорожская старина” шість випусків яких (1833-1836)

було упорядковано І. Срезневським і які включали думи та історичні

пісні, а також збірники Вацлава Залеського “Пісні польські й руські

галицького народу” в 2 ч. (1833), Жеготи Паулі “Пісні руського народу в

Галичині (1839, 1840), збірник галицьких весільних пісень Йосипа

Лозинського “Руське весілля” (1835), а також збірник уже суто

літературного плану “Русалка Дністровая” (1837), до першого розділу

якого – “Пісні народні” – увійшли зразки різних жанрів (колядки, думи,

балади) усної народної творчості Галичини.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ