UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3598
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки

 

За свідченням авторів багатотомної “Історії естетичної думки”, “термін

“бароко” вперше був уведений в період Просвітництва для позначення типу

європейського живопису і скульптури” [4, 228]. У своєму первісному

значенні він означав лише декорації, незвичайні прикраси. Потім він

поширився на архітектуру, зокрема на культові споруди, в яких

спостерігалися відмінності від класичних форм, а згодом охопив й інші

види мистецтв, у тому числі й літературну творчість і, по суті, став

напрямом і стилем. Західноєвропейська література XVII століття з її

вишуканими епітетами, панегіриками, барвистою мовою, незвичною тропікою,

алегоричністю була віднесена до бароко. “Бароко втілювало безмежність і

суперечливість світу й людини, той “хаос”, який не підлягав

раціональному пізнанню, боріння різних сил, загадкову таїну сущого” [8,

11]. Світ в уявленні митців ХУІІ ст. постає як суперечливе поєднання

часто непоєднуваного: Бога та диявола, добра та зла, світлого та темного

начал і врешті-решт життя та смерті.

 

Термін “бароко” походить від італійського “barocco”, що перекладається

як “дивний”, “химерний”. Дехто з дослідників відносить його витоки до

португальського виразу “perrola barroca” – “перлина неправильної форми”,

інші походження терміну пов’язують з латинським “baroco”, що означає

один із видів висновку, що характеризується складністю.

 

Класицизм, який зароджується майже одночасно з бароко, недоброзичливо

поставився до нового напряму літературознавства й творчості.

Догматизація античності, притаманна класицизму, різко відкидалася в

бароко. Існувала певна різниця між бароко і Відродженням.

 

Один із видатних теоретиків і практиків бароко Лоренцо Берніні (1598 –

1680) вважав, що умовою прекрасного є його величина, тобто розміри

предмета, який вважається прекрасним. Уже сама природа наділяє свої

предмети якістю прекрасного, а людині залишається лише розпізнати це

прекрасне в творіннях природи. Людина ж обдарована особливим творчим

даром, – геній – повинна не лише оволодіти всіма здобутками природи, а

більше того – перемогти її. Розвінчуючи міф як втілення об’єктивної ідеї

прекрасного, теоретики бароко підійшли до необхідності вводити до сфери

пізнання й таку категорію як огидне, яка раніше не була предметом

літератури та мистецтва. Тобто, в природі не лишилося нічого, щоб могло

б стати предметом художнього освоєння.

 

Одним із домінуючих принципів естетики бароко стала ілюзорність.

Література повинна не тільки нести освіту в маси, але й створювати в них

ілюзію. Читача треба буквально приголомшити, примусити його дивуватися,

а це можна здійснити лише за допомогою введення до твору дивних картин,

незвичних сцен, нагромадження образів, красномовства героїв. Прикладом

подібних творів теоретики мистецтв називають поему Джамбаттісти Маріно

(1569-1625) “Адоніс”. “Дивна технічна майстерність, багатство лексики і

метафор, що рідко зустрічаються, вміння прудко користуватися мотивами й

формулюваннями, запозиченими у найрізноманітніших поетів, поєднуються у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ