UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТопос образу святого ґрааля в історичній романістиці Романа Іваничука (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3069
Скачало155
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Топос образу святого ґрааля в історичній романістиці Романа Іваничука

 

Останні десятиліття розвитку української літератури засвідчують активне

входження її у європейський літературний контекст. Цьому сприяє

посилення філософічного, інтелектуального струменя у художньому тексті

твору, а також наявність символічних та умовних елементів, що інтегрують

„вічні” образи і теми, зокрема взяті із Біблії, яка упродовж віків

справляє великий вплив на духовне життя, літературу, культуру всіх

християнських народів, наповнюючи духовним змістом історичні факти.

Літературне функціонування біблійних „образів і мотивів характеризується

складністю форм і способів їх трансформації, які, як правило,

орієнтуються на створення складних моделей світобачення” [1, 194].

 

Вкраплення у твір „вічних” образів поглиблює художньо-смислову напругу

індивідуальних образів митця завдяки багатоманітності смислових

навантажень. Основна функція „вічних” образів „полягає передовсім у

витворенні надособистого, отож необхідно авторитетного, внаслідок своєї

загальновживаності, художнього тла” [14, 105], в охопленні

загальносвітового контексту. Вічні образи – “виходять за межі конкретних

творів та зображеної в них історичної доби, містять в собі невичерпні

можливості філософського осмислення

 

буття” [8, 138].

 

Святий Ґрааль – один із “вічних” образів у європейських літературах. У

художньому житті цього образу виокремлюється дві його основні складові –

сам Ґрааль та його пошук. На сьогодні Святий Ґрааль сприймається як

чаша, що служила потіром (чашею для причастя) під час Таємної вечері

Ісуса Христа і 12 апостолів, в яку Йосиф Ариматейський зібрав кров

Спасителя після його смерті на хресті.

 

В українській літературі ХХ століття образ Ґрааля (за І.Набитовичем [9])

з’являється у драматичній поемі Лесі Українки “Камінний господар”

(1912), згадується він і у вірші Михайла Ореста “Ґрааль” (1932),

містичний образ чаші присутній у поемі Юрія Клена „Попіл імперій”

(1943-1946), у творах Наталени Королевої „Що є істина?” (1939), „Йосиф

Ариматейський і Святий Ґрааль” (неопубліковане есе, знайдене в архіві

письменниці у 1996 р). Художній образ чаші подають і сучасні митці –

поезії Г.Гайворонської „Чаша Ґрааля: Духовна поезія” (1999), Є.Юхниці

„Чаша для причастя: Книга поезій” (2002), твори Р.Іваничука –

роман-псалом „Орда” (1989, виданий окремою книжкою у 1992), романний

триптих “Вогненні стовпи” (2002) та ін. Святий Ґрааль виступає тим

недосяжним, божественним, чого людина в житті не може досягнути. Але

святий келих може символізувати і гірку чашу спокути, яку призначено

випити кожному за свої гріхи – І.Багряний „Сад Гетсиманський” (1950),

Р.Федорів „Єрусалим на

 

горі” (1994).

 

Чаша стає „своєрідним постачальником не лише їжі в фізіологічному

розумінні, але й духовної – людських мрій і переживань” [9, 101].

Яскраве художнє втілення образу Святого Ґрааля наявне в романі Василя

Барки „Жовтий князь” (1958-1961), присвяченого темі страшного голодомору

1933 року. Чаша осмислюється як святиня, як оберіг, який не дасть

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ