UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобистісне начало в історичному континуумі художнього світу Івана Білика (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1619
Скачало181
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Особистісне начало в історичному континуумі художнього світу Івана

Білика

 

Роль особистості в історичному процесі для Івана Білика займає

першочергове значення, адже це було ключове поняття гуманітарної сфери

цього періоду. Позиція Івана Білика визрівала і реалізовувалась як

результат духовно-творчих пошуків, в першу чергу, філософських,

зафіксованих у майже легендарній у майже легендарній "Философской

энциклопедии", серед членів якої був і засновник української

філософської школи П.Копнін. За визначенням авторів енциклопедії,

"особистість – це людський індивід як продукт суспільного розвитку,

суб'єкт праці, спілкування і пізнання, детермінований

конкретно-історичними умовами життя суспільства" [1, 196]. І хоча з

часом положення, викладені в енциклопедичній статті, вимагали уточнень і

суттєвих, але значимість їх полягала, зокрема, і в тому, що вони

акцентували роль античної особистості: “У рабовласницькому суспільстві

статус і гідність особистості визнавались лише за вільними людьми.

“Природна людина” давньогрецької філософії – громадянин античного

полісу, сенс життя якого в житті цілого, держави” [1, 197]. Іван Білик

усвідомив сенс особистості як персону. В епоху присмерковості античності

так називали індивіда, оскільки він не був лише природнім організмом, а

виявлявся в своїй людській якості, а все, що стосувалося особистості,

персони, називалося персональним.

 

Задум історичної концепції Івана Білика спирається на два вирішальних

моменти. По-перше, письменник створює художню версію справжнього

народного епосу, художньо транеформуючи специфіку історичних переказів,

і подає: власну версію початків Русі, що в загальному контексті

окреслюється як історія започаткування великої держави – правітчизни

української землі (історія Аттіли). По-друге, Білик подає власну

оригінальну концепцію історії прийняття християнства Руссю, що, як

відомо, уможливило повноправне входження великої держави в

загальносвітовий історичний континуум. О.Апанович у передмові до видання

твору у 2003 р. писала: “...в романі історія нашого народу продовжується

на нівтисячоліття в глиб віків ... Іван Білик “знайшов місце” на карті

пізньої античності й для наших предків, Ось в чому полягає високий

патріотичний пафос його роману” [2, 5].

 

Відповідно першим мистецьким завданням для письменника стає формування

концепції особистості, в якій вгадуються риси культурного героя в

історії праукраїнства. У зв'язку з цим підкреслимо надзвичайно суттєвий,

на наш погляд, аспект – Іван Білик художньо проблематизує суто науковий

феномен, на який вказувала О.Фрейденберг, а саме: “3 історичної точки

зору античність є тією епохою, коли одна історична якість набуває інших

ознак – коли плем'я і рід перетворюються в державну форму, міфологія

набуває характеру фольклору, мислення образами перетворюється в мислення

поняттями. Античність є епохою перетворення, перевиникнення явищ однієї

категорії в іншу – і в цьому її теоретично-неперевершена цінність...

Античність – така історична епоха, коли все вибудовується, все виникає

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ