UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпецифіка історизму в притчевих творах (на прикладі історичної прози Вал.Шевчука) (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6979
Скачало239
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Специфіка історизму в притчевих творах (на прикладі історичної прози

Вал.Шевчука)

 

Короткий екскурс в історію дослідження та функціонування в історичному

українському дискурсі як власне жанру притчі (повісті, роману), так і

стилізації жанру – притчевості, дає підстави констатувати, що в

літературознавстві не склалося достатньо чітких уявлень про них. У цьому

руслі існують лише поодинокі дослідження [9; 14, 82-114;16, 112-126].

 

Потрібно підкреслити, що дослідники переважно не брали до уваги зв’язку

між притчею та історичним твором. Основою розподілу визначалось

домінування заздалегідь закладеної авторської ідеї, що, відповідно,

відносило притчі на історичному матеріалі до філософського жанру.

Наприклад, В.Халізєв відносить притчу до онтологічних жанрів, “де людина

співвідноситься не стільки із життям суспільства, скільки з космічними

началами, універсальними законами світоустрою і вищими силами буття”

[19, 323]. У цьому випадку розглянуто притчу в чистому вигляді, не

синтезовану з іншими жанрами. Тому не можна не погодитись із твердженням

літературознавця про те, що герой притчі й реальність, яка його оточує,

радше співвіднесені з буттєвими універсаліями, а не з соціальною

детермінованістю.

 

Дискусійною видається інша позиція, коли, створені на основі минулого,

притчі дослідники категорично відмовляються визнавати як історичні

твори, й відносять їх до філософського жанрового різновиду. Так,

В.Бікульчус, розглядаючи філософський роман як окремий жанр,

стверджував, що філософська ідея є основою таких творів і може

проявлятися у будь-якій формі. Зокрема, дослідник перераховує

авантюрний, пригодницький, епістолярний, виховний сюжети, в яких, на

його думку, вона може себе проявляти. Учений наполягає на тому, що вони

виконують допоміжну функцію, тільки втілюючи філософську ідею [3, 380].

Із таким жанровим визначенням можна погодитись у тому плані, що цим

творам притаманна ідейно-змістова двоплановість. Але в той же час не

можна ігнорувати єдності формозмісту будь-якого твору, що проявляється у

судженнях дослідника як невиправдане відкидання при визначенні жанру

твору, в якій знаходить відображення авторський задум.

 

Виваженим підходом у вирішенні цієї проблеми вирізняється позиція

А.Баканова, який зазначав, що крім тематичного критерію потрібно брати

до уваги й проблемний аспект твору. Тобто твір можна визначити як

історичний лише тоді, коли “.залишається прагнення до глибокого

проникнення в суть історичного процесу і схопити основні закони

історичного розвитку” [2, 78].

 

Із цього приводу доречно пригадати думку літературознавця А.Кеттла, який

для того, щоб визначити момент, починаючи з якого вживання терміну

“притча” стає недоцільним, радить притримуватись такої позиції: “коли

роман перестає бути ілюстрацією, перетворюється у самостійне зображення

життя, коли ми відкриваємо в ньому речі, виразити які вже за допомогою

закладених від початку понять неможливо, для такого роману термін

“повчальна притча ”вже не підходить” [10, 67-68]. Отож, нашим завданням

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ