UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваА.Дімаров і М.Волошин: спадкоємність географічних образів Криму в „Поемі про камінь” (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2150
Скачало137
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

А.Дімаров і М.Волошин: спадкоємність географічних образів Криму в „Поемі

про камінь”

 

Заявлена тема передбачає висвітлення проблеми, яка у зв’язку з творчістю

А.Дімарова поки що не набула належного осмислення. Йдеться про Крим, але

не як художній компендіум вражень Дімарова. Більш значущим, на наш

погляд, є зіставлення реального географічного простору і географічного

простору оповіді. Важливість і актуальність такого роду дослідження

безсумнівна, оскільки географічні образи, географічний простір, в якому

перебувають герої, вписуються в широкий не лише художньо-географічний, а

й ідеологічний контекст.

 

Нагадаємо, географічний простір як сфера філософських роздумів

активізувалась в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Свідченням того є слова

Ш.Бодлера про В.Роберта: „художник мав задум показати ... релігію,

філософію, науку і мистецтво, що висвітлюють Європу. І до того ж

зобразити кожний із європейських народів фігурою зі своїм географічним

місцем на картині...” (підкреслено нами – Т.Щ.) [3, 29]. Внутрішня

потреба у створенні саме географічних за змістом образів відчувається в

оповідях М.Волошина про своє подорожування європейськими країнами, коли

за його визначенням жив бажанням проникнути в „душу міста” „світової

столиці” (Париж), а отже і в „душу народу” [4]. З часом побачене було

озвучене як поетологічний принцип: „Одним із основних елементів моєї

натури була необхідність копіювати природу в її окремих осколках,

випадкових і характерних. Лише після довгого і наполегливого вивчення

шматку трави, каменю, гілки, поверхні стіни, я був підхоплений, немов

потоком, необхідністю творити своє” [4, 171].

 

Проблема художньо-географічної образності актуалізувалась у кінці 50-х

рр., коли у дослідженні Гастона Башляра „Поетика простору” [2], була

привернута методологічна увага до простіру дому, „приручених” місць, які

раніше випадали із власне географічного аналізу і розглядались лише як

висхідна точка чи субстрат для подальших теоретичних і методологічних

конструкцій. Тут географічний простір виявився предметом безпосереднього

просторово-географічного інтересу. Ми далекі від думки, щоб

підпорядкувати художні пошуки і знахідки А.Дімарова у сфері опанування

географічних образів ідеям Г.Башляра. Тут очевидний ефект

одностадіального розвитку художньо-географічної думки. Як уявляється,

Г.Башляр адекватно проаналізував цей стан, коли писав: „На відстані від

безмежних просторів моря чи рівнини простий спогад може воскресити в

наших думках відгомін споглядання величі. Але чи дійсно в цьому випадку

мова йде про спогад? Чи не здатне уявлення само по собі розширити до

безмежжя образи простору? Хіба уявлення не виявляє активності вже при

первісному спогляданні” [2, 161].

 

Подальший пошук у цій сфері пов’язаний з іменами Жіля Дельоза і,

особливо, Мішеля Фуко. Одне з інтерв’ю 1976 року він завершив

сентенцією: „географія має бути в центрі того, чим я займаюсь.”

Географічний простір у цьому випадку є не чим іншим як результатом

цілеспрямованих розумових чи філософських зусиль, що безпосередньо і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ