UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСхідні впливи в билинах та методи їх досліджень наприкінці ХІХ ст. (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1583
Скачало148
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Східні впливи в билинах та методи їх досліджень наприкінці ХІХ ст.

 

Давньоруські билини були текстами, що якнайкраще свідчили про те, що

історія кожної національної культури є водночас історією її зв’язків з

культурами інших народів. Їх називали неоднаково: «билини», «богатирські

пісні», «старини», «історичні пісні». Навколо них точилися дискусії про

місце їх складання: Київська Русь (Л.Майков), Київська і

Галицько-Волинська Русь (М.Дашкевич), Московське царство (М.Халанський),

Новгород (Вс.Міллер, пізніше він визнаватиме батьківщиною билин

Московську Русь), неоднозначними були спроби приурочити їх до якогось

часу, по-різному намагалися встановити середовище, в якому вони

створювалися.

 

Билинознавство кінця ХІХ ст. певним чином перебувало в хаотичному стані.

Дослідники постійно накопичували порівняльні дані, але у багатьох

розвідках не було строгого методу, зіштовхувалися різні теорії і

гіпотези. Учені часто не з’ясовували загального процесу виникнення

билинних епосів, або не повно і однобічно відбирали дані з порівнянь.

Підшукування паралелей і окремих схожих мотивів чи групи мотивів не

призводило до надійних результатів, оскільки паралелі і схожості не

розкривали процесу створення билин.

 

Мета статті – показати, як наука наприкінці ХІХ ст. різними шляхами

підходила до виокремлення в билинному епосі впливів фольклору інших

народів, зокрема східних, і яку роль у цьому відігравали порівняльні

дослідження.

 

Першим послідовно виклав теорію східних зв’язків давньоруського

фольклору В.Стасов, хоч окремі порівняння робилися і до нього. Його

праця «Походження російських билин» (1868) мала гучний резонанс у

науковому світі, хоча пізніше О.Пипін стверджував, що дослідження

В.Стасова «по-перше, безсумнівно змусили строгіше озирнутися на

попередні тлумачення нашого давнього епосу, зробили помірнішим запал

міфологів і сприяли усуненню сентиментальних і алегоричних теорій.

По-друге, вони вказували на бік справи, яка хоч і не була самим автором

розв’язана, але в будь-якому випадку вимагає уваги» [1, 702].

 

В.Стасов, досліджуючи східні епоси, приділив велике значення

відображенню в них не тільки конкретних історичних обставин, а й

побутових реалій (особливо культу коня). Здійснюючи текстологічний та

історичний аналіз, він доводив, що найбільшою є схожість билин з

кочовими епосами сусідніх народів Південного Сибіру і Середньої Азії, а

не з давньоруським і давньоіранським епосами. З цього він робив

висновок, що можна говорити і про пізніші запозичення, а не тільки про

спільні індоєвропейські витоки епосу.

 

Історичну школу в російській фольклористиці очолив у 80-х рр. В.Міллер,

який критикував працю В.Стасова через недосконалість його методологічних

прийомів і різні фактичні натяжки [2]. Але його заперечення не

стосувалися основної передумови В.Стасова про можливість східних

впливів, яку він визнавав і тоді. Через двадцять п’ять років В.Міллер

використав працю В.Стасова для доказів доцільності виявлення східних

паралелей до билин. Не варто забувати, підкреслював він, що руський

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ