UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблема творчого становлення І. Котляревського у зв’язках із культурно-мистецькими тенденціями української провінції (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1534
Скачало154
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Проблема творчого становлення І. Котляревського у зв’язках із

культурно-мистецькими тенденціями української провінції

 

Досліджуючи формування нової української словесності, доречно зупинитися

на висвітленні особистісно-творчого становлення І. Котляревського. До

вивчення цього питання частково вже зверталися П. Волинський [2],

Є. Кирилюк [5], М. Мороз [9] та ін. На сьогодні актуальною є потреба

додаткових пошуків, спрямованих перш за все на осмислення творчого

становлення І. Котляревського у зв’язках із культурно-мистецькими

процесами української провінції – це дозволить відчутно збагатити

уявлення не лише про українського автора, а ще й про загальну

літературну динаміку “зламу століть”.

 

І.Котляревський, який народився в провінційній Полтаві, у своєму

особистісному і творчому становленні пройшов загалом типовий для

тогочасного українського інтелігента шлях. Походив він із небагатої

сім’ї – батько майбутнього письменника обіймав посаду канцеляриста

міського магістрату, а дід був священнослужителем, дияконом соборної

Успенської церкви; однак усе-таки знайшлися якісь підстави для визнання

за Котляревськими дворянства – їх було записано до родовідної книги

Катеринославського намісництва [12, 331]. Побут родини навряд чи помітно

відрізнявся від простонародного, а однією з мов домашнього спілкування,

звичайно, була українська.

 

До 1783 р., коли колоніальна адміністрація скасувала козацький

військовий устрій, Полтава лишалася центром полкового управління. Певно,

ще з тих часів пам’ять І. Котляревського зберігала привабливі образи

козацького ладу: не випадково спомин про “славнії полки козацькі” [6,

127] в його “Енеїді” вражає щирістю вислову.

 

В останній чверті XVIII ст. Полтава була невеликим старосвітським

містом, яке налічувало близько тисячі будинків. Її культурна атмосфера

зберігала типові для української патріархальної провінції риси.

“Відзначалась… Полтава в ті часи непролазною грязюкою в сльоту,

численними садами, патріархальним побутом своїх громадян, що не

соромились говорити по-малоросійськи і разом з тим були досить

освічені” [13, 92]. Тихе розмірене життя й маленькі принади повсякдення,

з одного боку, й водночас глушина провінційного захолустя, з другого,

формували своєрідний стереотип малої батьківщини – світу відкритості й

доброти, що мусить, однак, поступитися загальному духові часу з його

оптимістичною вірою в поступ та раціоналістичною безжальністю

просвітницького централізму. “Нема сумніву, Полтава змінилася набагато

до кращого, – писав С. Стеблін-Каменський. – Все це прекрасно, – що й

казати! – а все-таки жаль старих добрих часів, коли Полтава була

маленьке, скромне губернське місто…” [13, 92]. Імперський штиб життя

виявився надзвичайно принадним для багатьох представників української

дворянської молоді, що, прагнучи до реалізації амбітних кар’єрних

планів, засвоювали централістичні моделі життя як раціонально виправдані

та безальтернативні. “Загибель гетьманської держави сприймалася ними як

щось неминуче, – зауважив Ю. Луцький. – <…> Якщо у сімнадцятому сторіччі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ