UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛітературознавча спадщина Івана Стешенка крізь призму компаративістики (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2198
Скачало145
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Літературознавча спадщина Івана Стешенка крізь призму компаративістики

 

Літературознавча спадщина Івана Стешенка (1873-1918) все ще належить до

маловідомих, хоча до 120-річчя від дня його народження вийшов збірник

«Український педагог Іван Стешенко», а його державотворча й

культурно-освітня діяльність відображені в працях Л. Білецького, О.

Тулуба, С. Сірополка, В. Білоцерківського, В. Головченка, В. Верстюка,

Ю. Хорунжого та ін. Певна увага приділялася лише його

котляревськознавчим працям (М. Кучинський, Н. Гаєвська), які, хоча і

посідають центральне місце у спадщині цього діяча, все ж не обмежують

кола його зацікавлень. Тому мета нашої статті – актуалізувати доробок

ученого, який заявляв про можливості вітчизняного літературознавства

початку ХХ ст. і вплинув на розвиток, зокрема, компаративного напряму в

ньому – недаремно Л. Білецький зараховував І. Стешенка до представників

теорії наслідування [1, 362].

 

У 1898 р. журнал «Киевская старина» опублікував дві праці на однакову

тематику, автори яких, порівнюючи «Енеїду» І. Котляревського з іншими

переробками поеми Вергілія, особливо звертаючи увагу на її відношення до

«Вергилиевой «Энеиды», вывороченной наизнанку» М. Осипова, між якими

була помітна схожість, а то й збіги, дійшли абсолютно протилежних

висновків: І. Стешенко доводив, що Котляревський наслідував Осипова,

який копіював Блюмауера і широко користувався Вергілієм, М. Дашкевич –

про те, що українська «Енеїда» могла з’явитися і без впливу російської

поеми. Ця розбіжність у підходах до конкретного літературного твору не

давала підстав вважати позицію одного з дослідників справедливою, а

другого – помилковою. Думку про те, що Котляревський використав твір

Осипова, підтримав і І. Франко, проте, оскільки міркування І. Стешенка

були надміру категоричними, зазначав, що з критика той «дуже часто

робиться адвокатом» [21, 37]. На підставі таких полярних підходів не

можна було робити висновок, що одна інтерпретація тексту була

правильною, відповідала об’єктивному критерію у шкалі порівнянь, а

друга, протилежна – помилковою. Якщо підходити до тексту одновимірно, з

апріорною установкою, тоді рацію треба було визнати за кимось одним: або

за М. Дашкевичем, або за І. Стешенком. Відзначаючи важливість розвідок

М.Дашкевича та І.Стешенка, І.Франко в рецензіях на їхні статті радив їм

шукати нові матеріали, які б дали відповіді на нерозв’язані питання.

 

Після опублікування П. Житецьким (1899) списка «Енеїди», що належав

протидиякону М. Заградському та Болховітіновського списка, який виявив

М. Петров (1901), та текстологічного вивчення найдавнішої редакції твору

М.Дашкевич остаточно відмовився від думки про незалежне походження

української «Енеїди» від поеми М.Осипова, аргументуючи це, насамперед,

назвою твору («перецыганенная»). Проте він наполягав на самобутньому

характері творчості І. Котляревського та не відкидав можливості впливу

на нього інших творів, окрім пародії М. Осипова (Скаррона, Майкова та

ін). Оцінюючи цю статтю М. Дашкевича, І.Стешенко висловив своє

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ