UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТип «Нової» жінки в романах ф. Достоєвського «Ідіот» та м. Хвильового «Вальдшнепи»: компаративний аспект (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3933
Скачало396
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Тип «Нової» жінки в романах ф. Достоєвського «Ідіот» та м. Хвильового

«Вальдшнепи»: компаративний аспект

 

Добу, в яку М. Хвильовий писав свій роман «Вальдшнепи» (1928 р.), можна

схарактеризувати висловом англійської письменниці-модерністки Вірджинії

Вулф: це історичний момент, «…коли людська натура змінилася. Змістилися

всі людські стосунки…» [3, 78]. Одним із чинників таких змін були

карколомні історичні події: перемога більшовиків на більшій частині

постімперського російського простору, в тому числі і на Україні. Проте в

середовищі переможців ширилися настрої розчарування й незадоволення

результатами революції: ідеї, заради яких вона здійснювалася, так і не

втілилися в життя, а «велична й справедлива» комуністична партія

перетворилася на такого собі «собіратєля землі руської» і спускається,

так би мовити, на тормозах до інтересів хитренького міщанина-середнячка»

[5, 262]. Перед суспільною свідомістю постає головне питання того

періоду: яка вона, людина майбутнього, хто творитиме «голубу савойю», що

так стрімко почала віддалятися в далеке майбутнє, і чи можлива взагалі

комуністична Україна. На ці питання спробував відповісти М. Хвильовий у

своєму рубіжному романі «Вальдшнепи», що ознаменував розчарування автора

в його дотеперішніх ідеалах, прагненнях і засвідчив кінець епохи

«романтики вітаїзму» у творчості митця.

 

У романі М. Хвильовий подає модель «нової людини», намагаючись віднайти

місце в реальності для тих, хто творив революцію і брав під сумнів її

результати. Привертає увагу той факт, що модель «нової людини» втілено

саме в образі жінки, досить юної дівчини Аглаї. Вважаємо це взагалі

характерним для тогочасного вітчизняного письменства, що можна пояснити

інтеграцією в українську літературу естетики модернізму, а з нею ідей

емансипації та фемінізму. Як результат – поширився образ «нової жінки»,

сильної, мислячої, яка керується не почуттями, а інтелектом, до того ж,

було знято табу із теми жіночої сексуальності. Подібні жіночі образи

моделює у своїх творах О. Кобилянська, спираючись також на ідею

«надлюдини» Ф. Ніцше. С. Павличко наголошує: «Ольга Кобилянська

відобразила вихід на історичну сцену жінок, яких Е. Шовалтер у своїй

монографії називає «новими». Про них мало відомо, але й соціалістка Анна

Павлик, і доктор Софія Морачевська, і письменниця Наталя Кобринська були

такими жінками. «Моя заслуга се та,… що побіч дотеперішніх Марусь,

Ганусь, Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, а не

спеціально галицько-руського», – писала О. Кобилянська про своїх

героїнь. У реальному житті це були жінки європейської освіти й

радикальних поглядів, у літературі – жіночі характери, позбавлені

романтичної імперсональності, властивої жіночим образам у чоловічій

народницькій літературі.

 

«Нові жінки» були сильними жінками, спроможними на самотній виклик

суспільству. Центральний сюжет перших повістей і взагалі всієї творчості

О. Кобилянської – зіткнення жіночої сили і чоловічої слабкості. Її

героїні сильні морально, психологічно, інтелектуально. Вони надзвичайно

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ