UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДискурсивне поле “Невигаданої новели життя” Олеся Гончара (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2524
Скачало172
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дискурсивне поле “Невигаданої новели життя” Олеся Гончара

 

Завданням нашої розвідки є розкриття дискурсивного поля

“Невигаданої новели життя” Олеся Гончара через аналіз таких його

складників, як жанрова природа твору та його місце в реалізації

публіцистичного мотиву “Олесь Гончар і діаспора”. Ця проблема буде не

повною, якщо не згадати й те, що творчість письменника емігрантською

критикою сприймалася здебільшого непривітно. Л. Рудницький зазначав: “До

появи роману “Собор” в 1968 році Олеся Гончара в діаспорі вважали за

пересічного письменника, який писав у річищі соцреалізму” [10, 69].

Погано оцінили роман “Таврія” колишній учитель Олеся Гончара в

харківський період життя Ю. Шевельов, а також відомий літературознавець

І. Кошелівець. І зараз значна частина зарубіжних українських учених

“негативно ставиться до постаті письменника” [10, 69]. Щоправда, подібні

закиди чуються й у незалежній Україні: “Занадто соцреалістичними

бачаться твори Олеся Гончара й Володимиру Яворівському… Маємо й інші

форми критичного ставлення до визначного майстра. Якщо Г. Штонь

відмовляє Олесеві Гончару у великому таланті, то С. Кисельов, можливо,

керуючись якимись суб’єктивними причинами, зробив постать і творчість

Олеся Гончара предметом своїх постійних псевдопубліцистичних нападів”

[1].

 

І хоча Олесь Гончар ніде публічно не висловлювався щодо закидів

діаспорних авторів на свою адресу, було видно, що це йому боліло. Про це

свідчить хоча б “Невигадана новела життя”, написана 25 червня 1995 року

за дев’ятнадцять днів до смерті, у якій ідеться про взаємини

письменника зі своїм університетським професором, відомим мовознавцем Ю.

Шевельовим, котрий після війни опинився в еміграції. Для того, щоб

розглянути її в річищі публіцистики, зокрема висвітлення в ній проблеми

діаспори та еміграції, слід з’ясувати питання про жанрову приналежність

твору, знайденого серед щоденникових записів митця.

 

Авторська вказівка на жанрову форму твору “Невигадана новела

життя” є метафорою (під таким заголовком він вперше був надрукований у

книжці “Катарсис”[5, 133-135]), зрозуміло, не може бути орієнтиром для

наукового визначення жанру. На наш погляд, це психологічний

автобіографічний нарис. У літературній спадщині письменника вже були

такі твори. Це і “Письменницькі роздуми” (1964), де автор привідкриває

завісу над секретами психології власної творчості, розповідає про

документальну й біографічну основу роману “Прапороносці” (до речі, на

такий жанровий різновид нарису вказує й перша його назва – “Рассказ о

себе. Фрагменты автобиографии”) [6], і “Письмо американскому солдату”

(1945), що як і “Невигадана новела життя”, знаходився серед щоденникових

записів.

 

Визрівання нарису в щоденниках – специфічна риса публіцистики Олеся

Гончара. Ми можемо знайти численні свідчення того, що письменницькі

подорожні нотатки ставали фрагментами його подорожніх нарисів, як окремі

записи в щоденнику за формою дуже близькі до таких нетрадиційних

різновидів публіцистичного твору, як ескіз, зарисовка, шкіц до портрета,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ