UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПізнання художнього твору (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2329
Скачало153
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пізнання художнього твору

 

Педагогіка вищої школи радянського часу, в основу якої було покладено

принцип нівелювання особистості, передбачала вивчення гуманітарних

дисциплін за схемою: “лекція – підручник – конспектування основної і

додаткової літератури”. І те, що повідомлялося на лекції, і матеріал

підручника чи рекомендованих джерел мало чим відрізнялися, бо, як

правило, історичні, суспільні процеси, окремі факти, явища, постаті

тлумачилися однозначно. Навчально-виховний процес був невід’ємним від

ідеології, спрямованої на формування в підростаючого покоління

догматичного способу мислення.

 

Вивчення курсу історії української літератури починалося не з читання

художніх текстів, що є першою і головною сходинкою пізнання твору, а з

лекцій, на яких викладач подавав своє бачення тієї чи іншої теми,

художнього твору. Усталеним було переконання, що практичні (семінарські)

не повинні випереджати лекції, які є ніби своєрідним “дозволом” на

підготовку до занять, на яких і відбувається перевірка, як засвоїв

студент матеріал лекції, тих джерел, які необхідно було законспектувати,

і дуже часто текст художнього твору, який слід було прочитати ще до

того, як лектор про нього вестиме мову, залишався осторонь. Відповіді

зазвичай ілюструвалися не читанням тексту, а його переказуванням. Такий

підхід до вивчення літератури зберігається і понині.

 

Таким чином, процес пізнання художнього твору є викривленим, оскільки

має місце педагогічний “диктат”, який починається з нав’язування

лектором своєї чи чужої думки. І добре, коли викладач викличе інтерес до

читання твору і він буде прочитаний. У цілому ж при такому підході

вивчення літератури зазнає деформації, бо “фізичний предмет можна

пізнати тільки тоді, коли починати пізнавальний процес від чуттєвого

спостерігання за предметом”1.

 

Оскільки пізнавання літературного твору починається у процесі читання

його, то вивчення літератури за схемами: “лектор – текст – підручник”,

“лектор – підручник – текст” або й “лектор – підручник” (без читання

тексту) є не лише нераціональним, а й вкрай шкідливим, бо не сприяє

формуванню продуктивного мислення і, таким чином, майбутнім

учителям-словесникам не прищеплюються професійні навички, зокрема,

творчий підхід до аналізу художнього твору, вміння організувати

якнайоптимальніше вивчення його на уроці. Додамо, що пошук

індивідуально-диференційованого підходу до вивчення літератури

гальмується нині й різного роду методичними посібниками, розробками

конспектів уроків, які заполонили періодичні видання (ними користуються

й студенти). Така навчально-методична література, у якій подаються

готові “рецепти”, здебільшого примітивні, паралізує думку, не змушує

вчителя чи студента-практиканта шукати свої підходи до підготовки й

проведення того чи іншого уроку. Останнім часом друкуються навіть

перекази текстів художніх творів. У цілому більшість порад,

рекомендацій, що стосуються проблем шкільного курсу літератури та

методики її викладання – це не що інше, як художня самодіяльність, яка

заважає виокремити щось вартісне й корисне. Особлива небезпека виникає

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ