UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСхід / Захід і Україна в художній прозі Вапліте (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4098
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Схід / Захід і україна в художній прозі Вапліте

 

Одним із найхарактерніших для художньої прози письменників, які належали

до літоб’єднання ВАПЛІТЕ, є мотив Сходу / Заходу і України. “Академіки”

прагнули осягнути кардинальні питання української цивілізації й

рекодифікувати європейську культурну ідентичність.Заради справедливості

мусимо сказати, що ця проблема розглядалася ще на переломі століть,

тобто в період активних і досить плідних естетично-художніх шукань

вітчизняної літератури (згадаймо праці Михайла Драгоманова, Агатангела

Кримського, Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Євшана та ін);

світоглядно-філософська парадигма попередників є також присутньою у

дискурсі азіатського ренесансу Миколи Хвильового. Власне, тема Сходу й

Заходу художньо реалізується у творчості українських письменників перших

десятиліть ХХ століття, але найбільш широко й цікаво вона представлена

саме у ваплітянському літературному дискурсі. Ця тема найчастіше

оприявнюється у художній прозі Олеся Досвітнього (повісті “Алай” (1926),

“Гюлле” (1927), роман “Хто” (1927), Майка Йогансена (роман “Подорож

ученого доктора Леонардо...”), Аркадія Любченка (оповідання “Китайська

новела” (1928), Юрія Яновського (романи “Майстер корабля” (1928),

“Чотири шаблі” (1930), Миколи Хвильового (повість “Сентиментальна

історія” (1928), роман “Вальдшнепи” (1928) та ін. Тут Схід і Захід

зустрічаються й виявляють ту специфічну спорідненість, “якою пов’язані

між собою всі творчі сутності” [1, 306]. Україна ж стає ареною цих

зустрічей, які виливаються в конфронтацію творчих імпульсів, творчих

поривів, а тому сама стає творчою.

 

Даремно деякі з тогочасних критиків дорікали письменникам за

відірваність їх художніх творів від реального національного ґрунту, за

відсутність соціальної проблематики і самодостатнє захоплення

екзотикою. Бо цілком очевидним було, по-перше, розширення меж

“специфічно українських тем”, що й підкреслював О. Білецький і доводив

позитивність таких зрушень у процесі аналізу деяких прозових творів,

зокрема, “китайських повістей” Ол. Досвітнього (“З погляду старих уяв

про вкраїнську літературу, яким дивним видався б цей виступ письменника

з екзотичними китайськами темами! Революція утворила чудо, яке відчував

ще Гоголь… В Азію, Європу, в Америку й Китай виявилося можливим глянути

з меж літератури, яка, здавалося б, волею долі засуджена на те, щоб

жити, віривши, що “тільки й світу, що в вікні…”[2, 88]; тим самим

літературознавець заперечував тенденційно-упереджену критичну думку,

претензійні закиди на адресу митців. По-друге, образи Сходу й Заходу у

метатексті літератури “романтики вітаїзму” оприявнюються як художні

складники філософсько-естетичної парадигми “азіатського ренесансу”,

пов’язаної з великими перспективами розвитку України. При цьому

письменники спеціально добирають типаж і традиційно-національні деталі з

реального часу життя (мова, звичаї, особливості степової України тощо),

що потрібні були їм для мистецького творення картини українського світу

як своєрідної просторово-ментальної парадигми Євразії й універсальної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ