UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДитячий сміховий фольклор (на прикладі дитячих анекдотів) (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5288
Скачало281
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дитячий сміховий фольклор (на прикладі дитячих анекдотів)

 

Традиційно фольклористи вважають, що усна культура дитинства переважно

сміхова. А психологи ще додають, що почуття гумору проявляється у дитини

значно раніше зв’язного мовлення.

 

Звичайно наступним кроком дитини в опануванні гумором стає вже жарт

словесний. Однак перші словесні жарти з’являються у мові, скажімо,

дошкільнят випадково і більше віддзеркалюють рівень її свідомості, де

закони навколишнього дорослого світу ще не осягнені розумом. А тому

комічні ситуації у житті дитини виникають як намагання відтворити цей

світ таким, яким вона його розуміє у цей час. Варто зауважити, що

науковці, котрі займаються проблемами естетичних категорій, навіть

виділили дитячий гумор в окрему групу[8, 39]. Так, філософ Тетяна

Любимова, робить цікаві висновки. По-перше, дитина, котра вчиться

розуміти, пізнавати гумор, жарти, вже починає опановувати світ значень,

навчається гнучкості мислення та вмінню швидко робити висновки. А

по-друге, у дитячих жартах негативні стосунки зводяться до мінімуму.

Дослідниця переконана, що діти не сміються над ким-небудь, вони, навіть

не сміються над собою. Дитячий сміх – це результат чудового, веселого

настрою дитини, який іде в парі з будь-якою грою.

 

Безперечно, дотепності, сміху та спорідненим до них явищ присвячено

чимало робіт, а деякі з них належать найвидатнішим дослідникам –

Аристотелю, Бергсону, Фройду та іншим. У першу чергу науковців цікавили

такі аспекти дотепності: структура способів, за допомогою яких

провокується сміх, та його вплив на індивідуума. Автори філософських та

філологічних коментарів намагалися зрозуміти, чому люди сміються, за

яких умов сміх взагалі виникає. Наприклад, фольклорист та

літературознавець Є. М. Мелетинський, аналізуючи такі сміхові жанри, як

анекдот та казка, відзначив, що комічний ефект добувається „із

парадоксальної невідповідності між нормою та тим, що зображується”[9,

74]. А В. Я. Пропп, видатний дослідник російського фольклору, виділив як

одну з умов виникнення комізму та сміху наявність у того, хто сміється

„деякого уявлення про правильне”[13]. Французький філософ А. Бергсон,

автор ідеї „філософії життя”, також висловив яскраві думки про природу

сміху. Він переконаний, що комічний ефект полягає у несподіваному ході

думки. Схожої позиції притримується й сучасна дослідниця категорій

комічного Т. Любимова: „Сміх – це миттєва зміна режиму усієї

свідомості”[8, 41]. А Т. Б. Щепанська зводить безсвідоме начало комічних

образів і сюжетів до „конфлікту фантазії з прозою розуму”[17, 163]. Її

колега, котрий також вивчає природу сміху, Л. В. Карасьов звертає увагу

на парадоксальну невідповідність між безперечним позитивним характером

сміху та злом, яке приховується у предметі, що викликає сміх[5]. А К.

Фролова, яка запропонувала аналіз усної народної творчості в контексті

естетичних категорій, вважає, що комічне виникає від порушення гармонії

у бік парадоксальної імплікації. І це порушення викликає не співчуття, а

сміх від невідповідності мотиву дії й її результату[11, 2]. А смішне,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ