UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПро книгу Тамари Гундорової “Післячорнобильська бібліотека. український літературний постмодерн” (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4326
Скачало232
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Про книгу Тамари Гундорової “Післячорнобильська бібліотека. український

літературний постмодерн”

 

Книга Тамари Гундорової “Післячорнобильська бібліотека. Український

постмодерн” (2005) являє, з нашого погляду, значний науковий інтерес в

різних аспектах, але, можливо найбільше з філософсько-семіотичного

погляду. Порівняно з попередніми її дослідженнями тут ширше і сміливіше

оцінюється сучасна ідеологічна й літературна ситуація на Україні,

причому не просто в інформативно-констатуючому викладі, а й у спробах

критичного аналізу. Цілком оригінально розкодовуються глобальні

культурно-історичні знаки сучасного буття.

 

Образ “післячорнобильської бібліотеки”, який мимоволі відсилає нас до

“Вавілонської бібліотеки” Х.Л. Борхеса, виникає в книзі невипадково. Він

підказаний міркуваннями західних філософів постмодернізму – від Дериди

до Бодрійяра – які асоціюють постмодернізм з ядерною епохою, ситуацією

кінця світу. “Саме кінцесвітна філософія й атомний катастрофізм, –

нагадує Т. Гундорова, – стають тими ідеологемами, які продукують

постмодерну свідомість... Відтак ядерний вибух стає тим абсолютним

референтом, який визначає символічний соціокультурний порядок, що його

відображають постмодерне мистецтво та література”.1

 

З іншого боку, для Ж. Дериди “страшна реальність ядерного конфлікту може

бути лише означуваним референтом і ніколи –реальним референтом

(теперішнім чи минулим)”.2 “Із цього погляду, атомна війна ... існує

лише в тому, що про неї говориться, отже, це найперше тип дискурсу. Саме

так, – пише Т. Гундорова, – представлено атомну війну в публічному

політичному дискурсі та в дискурсі технократів-експертів”.3 Щоправда,

зауважує дослідниця, цей дискурс впливає таки на реальну політику (байки

про атомну зброю в Іраку спровокували війну).

 

Подібну ж позицію бачимо і у Ж. Бодріяра. Для нього теж ядерна

реальність – це тільки віртуальна реальність, яка встановлює найкращу

систему всесвітнього контролю. “Абсолютного означника кінця історії

взагалі немає. Відтак немає й означуваного, до якого такий означник

відсилає, себто реальності, яку треба оберігати від загибелі. Ми

опиняємось у світі симуляцій, ілюзій, знаків, які ні до чого реального

не відсилають, а створюють враження “присутнього”, “кічу, ретро та порно

водночас”.4

 

Розгляд подібного “типу репрезентації”, “ядерного апокаліптичного

повідомлення”, що стало предметом рефлексії у сучасній західній

філософії та літературній критиці, відкрив перед українською дослідницею

широку можливість активно втрутитись у діалог і розпочати дискусію,

причому з позиції людини, яка перебуває на “місці подій”, в середині

атомного апокаліпсису. Критичні випади Володимира Моренця5 стосовно

того, що точкою відліку в цьому діалозі мав би стати не Чорнобиль, а

голод 1933 р., є грубим нав’язуванням відомих політичних оцінок

гуманітарної катастрофи, яка мала місце в Україні, Росії, Казахстані і

стосовно причин якої існують різні погляди в світі (в тому числі й в

Америці), а не лише той, який відстоював Дж. Мейс. З іншого боку, вражає

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ