UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРемінісценції петраркізму в ліриці в. Сосюри (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3490
Скачало392
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Ремінісценції петраркізму в ліриці в. Сосюри

 

Екзистенційний бунт як вихід із депресії 20-х років, породженої

невідповідністю між ідеалами революції та їх втілення у життя,

ненастанно спалахував у ліриці В.Сосюри крізь “два магніти:/ Революція і

любов”, спростовував ригоризм В.Еллана (Блакитного), з яким, очевидно,

ні на мить не припинялася полеміка поета так званої “робітничої рані”

(“Серце”). Єдиним розумним виходом для нього із ситуації соціальних

непорозумінь, безглуздих життєвих лабіринтів була любов (“Світи ж,

любов! Тебе я хочу”), що зазвичай, з погляду поета, правила за останній

прихисток споневіреній душі, яка ніколи не зможе прийти до остаточного

прояснення, постійно борсатиметься у констатаціях та сумнівах: “Життя –

не дим і не омана./ А, може, ні? А що, як ні?..” Тема любові виводила

поета і його ліричного героя за межі болючої дисгармонії. Очевидно, тут

слід шукати секрет “простоти” сосюринського образотворення, коли

формувалася безпосередня атмосфера втаємничення у глибини інтимного

переживання, настільки по-земному “понадземного”, що не воно не

припускало певних роз’яснень – це мова сердечних алюзій, відмінна від

символістських медитацій, ключ до взаєморозуміння закоханих:

 

Ластівки на сонці, ластівки на сонці,

 

як твої зіниці в радісних очах…

 

Зацвіли ромашки десь на горизонті.

 

й пахнуть поцілунки, як китайський чай.

 

Низка інтимних поезій зумовлена різними чинниками, як реальними подіями,

так й уявленнями про ідеальну любов. У першому випадку йшлося про

сердечну лірику, пов’язану з Констанцією Рудзянською (“Ой весна!”), щирі

почуття юнака до якої так і лишилися без відповіді, дружиною Вірою

Берзіною, якій присвячувався вірш “Так ніхто не кохав”, де гіпербола

повноти людського самоствердження набувала універсального сенсу.

Намагаючись осягнути живлющу енергію сердечного буття, В.Сосюра у поемі

“Золотий ведмедик”, також пов’язаній із Вірою Берзіною, не приховував

свого зачудування: “Яка це сила… Яка це сила…” Еротичне осяяння (“а підо

мною дві зорі,/ і в їх солодку глибину/ дивлюсь, дивлюсь/ і/ потопаю,/

потопаю…”) спонукало його у мить внутрішнього піднесення ототожнити

кохану із вічністю, збагатити свою душу її душею, можливістю долати

часопростір, лишаючись самим собою.

 

В.Сосюра майже повністю збігався із своїм ліричним героєм, таким же

пристрасним, охопленим пошуками досконалої жіночої краси, що не могло не

позначитися на емоційно наснаженій поезії. Недарма сучасники сприймали

його за майстерзінґера, вбачали у ньому “щось від невідразного

Дон-Жуана, що любить і зраджує з однаковою всеобеззброюючою повнотою і

швидкістю” [1, с.174]. Сердечний роман із Вірою Берзіною минув досить

швидко (“Але ти не така, як учора,/ не такий, як учора, і я”), коли

В.Сосюра познайомився із поеткою Оленою Журливою. Але й вона не

відповідала його ідеалам, допоки він не зустрівся з актрисою Марією

Даниловою, яка справді заполонила його невситиму любовну пристрасть.

Треба сказати, що образ Марії, який з’явився у ранній ліриці В.Сосюри ще

перед знайомством із цією актрисою, стосувався швидше збірного поняття

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ