UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРемінісценції петраркізму в ліриці в. Сосюри (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3498
Скачало393
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

йомством із цією актрисою, стосувався швидше збірного поняття

ідеальної жінки, засвідчував втілену у ній повноту життя, просвітлення,

самодостатність, асоціювався як Богородицею, так і з культом дами,

дантівською Беатріче (“О кучері ясні і очі Беатріче…”), був спробою

реалізувати на теренах української поезії провансальську традицію, а ще

більше – досвід петраркізму. Звичайно, було б необачно шукати прямих

зв’язків з артистичним доробком українського автора та двома циклами

“Канцоньєре” (“На життя мадонни Лаури”, “На смерть мадонни Лаури”),

написаними у 1373-1374 рр. Ф.Петраркою. Однак переконливо аргументована

великим флорентійцем ідеалізація коханої жінки, відображення душевних

переживань як джерела нескінченної насолоди і страждання, життя і

смерті, драма внутрішнього світу також спостерігалася у багатьох поезіях

В.Сосюри, ліричний герой яких виявився здатним на платонічні почуття,

котрі, невимушено перемежовувалися з яскравими еротичними мотивами,

жагучою пристрастю, що покривалася уявленням про високу любов. Важливою

видавалася синестезія, поєднання стихій вогню і води, неба і землі, що

символізували любовне горіння та крижане серце жінки, якому недоступні

щирі почуття. Тому переживання розгорталися у напруженні бінарних

опозицій страху і надії, пристрасті і суму, дня і ночі тощо. Попри

обмеженість тематики, образні кліше на кшталт зорі, сонця, очей, квітів

тощо, перед поетом розкривалася перспектива досконалої краси та

гармонії. Так чи так, В.Сосюра опосередковано спирався на поважну

традицію петраркізму, освоювану від новолатинських поетів

(Я.Саннардзаро, М.Моррул та ін.), поглиблену поетами ліонського гуртка,

“Плеяди”, метафізичної школи – до модернізму. Платонічні уявлення про

високу любов часто розпадалися під впливом суворої реальності,

викликаючи у душі лірика нестримний бунт проти невідповідностей між

ідеалом та дійсністю, що переходив у повне заперечення можливості

існування світлих почуттів, що було миттєвим спалахом ображеного серця,

яке з часом заспокоювалося.

 

0. Будь-яке вираження справжніх людських почуттів у ліриці

проголошувалося проявом “дрібнобуржуазного” світогляду та наслідком

впливу формалізму й естетства. Заполітизована критика не могла визнати

притаманне В.Сосюрі шляхетне чуття та моральне світоуявлення, живлене

етногенетичними джерелами. Інакше не шокував би поета виклад В.Рожіцина

– професора Комуністичного університету ім. Артема, який з більшовицьким

цинізмом твердив: “Красота – это контрреволюция” [6, c.221]. Такі

формулювання були типовими для марксистського суспільства [7, c.41]. Не

схильний до прямої полеміки поет спростовував настанови дипломованого

плебсу власною лірикою, протиставляючи їх псевдоцінностям

найблагородніше почуття, оголошуване “буржуазним пережитком”, – любов,

надаючи їй універсального світотворчого значення у кожному

індивідуальному випадку неповторного людського життя. Елегантний

“розливний ліризм” [4, c.247] В.Сосюри спростовував поширене уявлення

про нього як про егалітарного поета лише “робітничої рані”, дарма що

-----> Page:

[0] 1 [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ