UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРемінісценції петраркізму в ліриці в. Сосюри (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3497
Скачало393
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

“робітничої рані”, дарма що

біографія В.Сосюри була “пролетарська”. Проте соціальні “низи” не

означають відсутності в них “аристократизму духу”, що дається від Бога,

а не забезпечується становим привілеєм. Бо звідки б у поета взявся

шляхетний смак, чуття прекрасного, як і в Т.Шевченка, І.Франка чи

В.Симоненка, які вийшли з надр простолюду і не сприймали рабської

психології плебсу, не тотожного з народом.

 

На тлі поем та віршів, які засвідчили високу національну свідомість

(“Мазепа”, “Махно”), громадянське сумління В.Сосюри, розкривали

внутрішні драми чуйного серця у смугах відчуження бездуховної

цивілізації та цинічних більшовицьких експериментів, його лірика і

надалі тішила читача любовними мотивами, рідкісним у тогочасній,

переважно заідеологізованій літературі. Злива сердечних переживань

переповнювала збірки “Коли зацвітуть акації”, “Поезії“ (1930), поступово

втрачаючи свою інтенсивність у віршових книжках “Серце”, “Червоні

троянди“ (1932). Ліричний герой, охоплений шалом непереможної

пристрасті, водночас знаходить у своїй коханій нові риси, що мають

етнічні характеристики, засвідчують його національну зрілість (“В тебе

губи і брови твої,/ як в моєї Вкраїни…”), хоч сліди більшовицького

побуту даються взнаки на щирих почуттях. Любовна драма стає глибшою, у

ній наявні не тільки захоплення (“Знову ти!?. Ах люба, чи не сонце?..”),

гіперболізовані запевнення у щирості переживань (“Я вас люблю так ніжно

й п’яно,/ так, як не любить вас ніхто”), навіть екзотика (“Це було на

острові Цейлоні…”), та еротичні спалахи (“Ти казала: "Бери… я твоя…"”),

водночас пасмуги розчарування (“Ти була холодна, як осіннє небо,/ серцем

не зі мною ти в ту мить була”) та нещирості (“Нащо ж закохану із себе/

ти удавала кожний раз?”, “Я не можу тебе цілувати,/ бо не вірю в любов я

твою”), зради, афектів (“Гроза”), невідповідності вимріяного ідеалу (“Ми

казали про вічну любов,/ і хотів я такої любові”) реальній жінці (“Ну,

прощай! Я тобі тільки жінка”), стани гіркотного непорозуміння і

відчуження між закоханими: “Я цілую та дарма./ Ми не рідні й не чужі,/

бо в любові цій нема/ пісні повної душі”. Траплялися навіть уявні

програвання суїцидного сценарію (“Смерть”), аби дізнатися, “чи багато

дівчат на Вкраїні/ буде плакать за мною тоді?..” Здається, такої

детально прописаної еволюції сердечної драми від часів “Зів’ялого листя”

І.Франка українська лірика не знала до появи творів В.Сосюри. Навіть

інтимні вірші О.Олеся, до яких іноді апелював В.Сосюра (“Любов”),

поступалися перед всеохопністю його любовної драматургії, яка

розривалися між бажанням метафізичної цілісності, повноти одуховненого

буття, задекларованої у логаедичному вірші “Марія” (“Зеленіють жита, і

любов одцвіта…”), і трагічним для закоханого усвідомленням неможливості

досягнути сподіваного ідеалу, розумінням марноти збереження душевних

осяянь, що розпорошуються у потоках мінливих вражень (“Мить”, “Лист”),

втрачаючи свою неповторність та свіжість.

 

При постійній апологетизації любові поет дотримувався чоловічого погляду

-----> Page:

[0] [1] 2 [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ