UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМодель світу в поезії Ю.Тарнавського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6758
Скачало438
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

іг”, „холодне волосся вітрів”).

Означення природи як однієї з іпостасей світу – „плоске”, „сліпне”,

„висохлі”, „холодне”, „заслабло” – акцентує загрозу існуванню людини в

умовах цивілізації, адже наголошує відсутність прихистку. Характеристики

зовнішності людей, спостережені оком ліричного героя („люди / з частково

нікельованими / обличчями”), абсолютизують відчуження, яке веде до

знищення людського й у людських взаєминах. Природа й цивілізація –

невід’ємні складові людського існування створюють сукупний образ життя –

„будинку, / повного пустих кімнат” – життя у світі фатально байдужому до

людини: „...стіни, плиткою пам’яттю, / не пригадають нашої присутності”,

„Надворі світ був розкиданий, мов одяг по кімнаті”. Агресія і байдужість

постають у поезії Юрія Тарнавського емблемами сучасності: „гурт людей, /

вони збилися / довкола чогось, / чимсь теж занепокоєні, / кричать, /

махають руками, / в декого в руках / палиці, / вимахують ними, / б'ють

щось / на землі <..>лежить тіло, / голе, / традиційне, золотисте <..>

люди б'ють його, / палицями”. Характеристики світу Ю.Тарнавський

висловлює прямо або послуговується епітетами, порівняннями, метафорами.

Домінуюче відчуття самотньої людини у відчужуючому світі – біль.

Останній в особистісному аспекті (повторюваний неодноразово через образ

сліз) розгорнутий у всій творчості поета, а в його соціумному контексті

домінує в поемі „У ра на”. Розвиток мотивів болю, самоти, відчуження

зумовлені дійсністю й буттям людини в ній і є основою

індивідуально-авторської моделі світу екзистенціалістського змісту.

 

Значущою диференціюючою рисою індивідуально-авторської моделі світу

Ю.Тарнавського, вибудованої на екзистенціалістських концептуальних

засадах, є інтерпретація тиску на людину, адже ця категорія визначає

світ модерністичних творів у цілому. Критерієм екзистенціалістської

моделі світу у віршах циклів Ю.Тарнавського є втілення ідеї ігнорування

світом особистісного, його байдужості до особистих проблем людини.

Людина відчуває себе загубленою („не розумію”, „наче заблукав”,

„залишився сам”), самотньою й, відповідно, приреченою. Переживання

ліричним героєм скінченності власного життя є рубіконом для нього в

осягненні дійсності: „як сумно вмирати, / думаючи про життя”, „смак

часу, / як смертельної отрути”. Образ смерті є наскрізним у багатьох

поезіях Юрія Тарнавського. В осягненні ліричним героєм сутності світу і

власного життя в ньому образ смерті стає настроєвою домінантою. Це

зближує поета з авторами, які на довгі роки стали для нього

незаперечними авторитетами і чия творчість визначала його мистецькі

орієнтири. Серед них Пабло Неруда, Т.Еліот.

 

Ліричний герой Пабло Неруди не може й не хоче сприймати власну

скінченність, запитуючи, чи надовго людина вмирає, не розуміючи, що

значить „назавжди” („І все ж – скільки?”, цикл „Ніщо – майже все”) [

REF _Ref78061363 \r \h \* MERGEFORMAT 5 , 61]. Назва вірша підкреслює

довічну актуальність цього питання і його болючість. Т.С.Еліот,

творчість якого визначає мотив неприйняття цивілізації, відчуття

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ