UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМодель світу в поезії Ю.Тарнавського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6777
Скачало441
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

орне в людині, значуще лише для неї („із-під підлог свідомості

худі щури сумління / вилазять гризти черстві буханці душ”).

 

У сюрреалістичній моделі світу в поезії Ю.Тарнавського ступінь

проникнення моделі-аналога (тобто деталей реального світу) в

модель-зразок (тобто в ірреальний світ) є різною. Вона визначається

панорамністю розгорнення мотиву агресії (риса моделі-аналога) і

сновидних, химерних або фантазійних образів (риси моделі-зразка). Така

синкретичність структури моделі світу простежується у віршах циклів

„Пополудні в Покіпсі”, „Спомини”, „Без Еспанії”, „Пісні Є-Є”, „Вино і

ропа”, „Зео півонії”. Наголошення фантазійного сприйняття – один із

головних прийомів моделювання світу в циклах „Анкети”, „Поезії про ніщо”

й „Нулі й одиниці”.

 

Характер моделювання світу зумовлює своєрідність засобів художньої

виразності. У створенні моделі-зразка світу особливу роль відіграють

метафора, порівняння, авторські неологізми сюрреалістичного змісту. Саме

вони сприяють художньому виявленню спонтанності, колажності,

алогічності, що є ознаками ірреального світу. Суперечності реального

світу, що також презентовані в моделі-зразку, закодовані. Їхнє

розшифрування здійснюється на асоціативному рівні й має більш

суб’єктивний, порівняно з висловленими прямо, характер.

 

Статусу індексу (структуралістський термін – позначає скеровуючу роль

образу в поглибленні смислів твору) в системі моделювання дійсності в

поезії Ю.Тарнавського надано й образу жінки. Її іпостасі одновимірні в

межах моделі-аналога у творах з концептуальним підґрунтям як

екзистенціалізму („ми розійдемось: / ти у смерть! / а я у смерть!”,

„твої очі / бачили / сталеву зброю”), так і сюрреалізму („жінка кладе

срібну пілюлю / на телефона хтивий язик!”). У світі реалій (для

екзистенціалістської моделі світу й для сюрреалістичної моделі-аналога)

її образ інтерпретується як агресивний і ототожнюється зі світом (її очі

– „дві петлі на шибениці”). Зміна його змісту на позитивний (вона – поза

агресією) представляє недосяжний ідеал, що здатний протистояти тиску

світу („стіни / в кімнаті / порозсувалися / й не стулюються / через

красу твого білого / обличчя”). Через свою недосяжність він є

парадоксальним у світі, сповненому відчуження (екзистенціалістська

модель світу: „Забув / вже навіть / смуток / за тобою. / Пусто, / як

після / похоронів / власної / душі!”) або тиску й руйнуючої агресії

(сюрреалістична модель світу: „вилиці й очі дівчини, їжджені мурашками”,

„кладовища, що має форму жіночого тіла, в якому приховані трупи мого

кохання”).

 

Модель-зразок, що Ю.Тарнавський вибудовує в ракурсі сюрреалістичного

світосприйняття, уможливлює настроєво гармонійну інтерпретацію образу

жінки, характеристики якої перебирає на себе і світ навколо („мої

пальці, / що шукають / своєї батьківщини / в твоїх устах”). Відповідно,

образ жінки постає особливою іпостассю світу, що наголошує його важливі

для ліричного героя риси.

 

Своєрідним у поезії Ю.Тарнавського є і образ часу. Його потрактування

модерністичне й підпорядковане художньому осягненню проблеми буття, його

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ