UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМодель світу в поезії Ю.Тарнавського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6752
Скачало437
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

художньому осягненню проблеми буття, його

сенсу: „думка / пронизує мій мозок, / чи моє життя, / бува, / не пропало

так, / як цей пополудень”. У межах екзистенціалістської й

сюрреалістичної моделей світу він диференціюється через наголошення

болісного переживання минущості, скінченності життя („в моїх устах /

смак часу, / як смертельної отрути”, „Нам призначено навіки жувати це

гірко-солодке тіло ротом часу” – для екзистенціалістської моделі світу)

або акцентуванням фантазійного („Час зім'ятим аркушем паперу кволо

корчився біля моєї ноги, кинений там сердитою жменею годинника” – для

сюрреалістичної).

 

Носієм диференціюючої функції в розрізненні моделі-зразка (світу

фантазійного) й моделі-аналога (світу реального) в межах сюрреалістичної

моделі світу в поезії Ю.Тарнавського є ліричний герой у його ставленні

до світу й ролі у творенні моделі світу. У поезіях сюрреалістично

навантажених ліричний герой пасивний – його увага до реального світу

констатуюча, що зафіксовано й у назвах віршів („Склянка не може випасти

з руки”, „Птах не сидить на гілці”, „Камінь не зникає в просторі”, „Не

закривається рот”, „Фотоапарат не ловить”, „Дехто не хоче вмерти” з

циклу „Поезії про ніщо”). Проте він не байдужий до нього, бо повсякчас

фіксує фрагменти дійсності. Незадоволення світом реалій не заперечує

того факту, що психічна енергія ліричного героя спрямована на зовні

(„суходол з архітектурою, спустошеною їжею і святом”, „собор з бруду та

позлітки”), що дозволяє інтерпретувати його як екстраверта. Ліричний

герой у сюрреалістичній моделі світу реалізує свій інтерес до довкілля

через прагнення його підмінити, нехай навіть віртуально, на світ

ірреальний: він відчуває себе у світі „за центр, круги якого, як хвилі

<…> розходилися по всесвіті й охоплювали всю минулу, й майбутню і

тогочасну красу цього світу”. Ю.Тарнавський наголошує потребу такої

заміни через акцентування невідворотної й скеровуючої ролі несвідомого в

житті людини: „молоде подружжя сидить <..> дивляться безпорадно <..>,

знаючи, що ніколи не вдіють нічого проти великих, чорних дір у собі”.

 

За типом творчої установки ліричного героя в межах сюрреалістичної

моделі світу Ю.Тарнавського розрізняються модель-аналог і модель-зразок.

У першій ліричний герой свідомо характеризує світ, наголошуючи безсилля

власної свідомості щодо них: „що вдіє твоя речовина проти диму, <…>,

проти ніг <…>, проти квадратів, <…> проти дощу”. Це визначає його як

носія інтровертної творчої установки (що ріднить його з ліричним героєм

у контексті екзистенціалістської моделі світу, узагальнюючи утвердження

свідомих намірів у процесі творення на противагу несвідомим як

типологічно важливу рису для моделі-аналога в поетичній творчості

Ю.Тарнавського). Натомість для моделі-зразка характерний ліричний герой

– носій екстравертного типу творчої установки, що розкриває механізм

презентації фантазійно-химерного світу, який народжується шляхом

підкорення ліричного героя несвідомим імпульсам. Результатом цього є

колажний світ, утворюваний за допомогою поєднання речей і тіл, неживого

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ