UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоетика Юрія Тарнавського першого періоду. (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4877
Скачало450
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поетика Юрія Тарнавського першого періоду.

 

 

Українська поезія ХХ століття позначена величезним впливом

модерністичної естетики, починаючи від М.Вороного, Л.Українки і аж до

часів журналу “Світовид” (в останнє десятиліття). Однак естетичний

радикалізм пов’язаний лише з трьома поколіннями: футуристами,

Нью-Йоркською групою і Київською школою. Історія українського поетичного

авангардизму окреслюється в головних рисах цими трьома феноменами. Суть

авангардизму, як мистецької доктрини, передбачає естетичний радикалізм,

а серед згаданих трьох історичних явищ є імена, що найкраще втілюють

явище авангардистської поезії і тому є найліпшими представниками своїх

поколінь. Зрозуміло, що у футуризмі постаттю, що практично містила в

своїй творчості найцікавіші поетичні досягнення став великий Михайль

Семенко. Відповідно постаттю, що засвідчила в своїй творчості

найсміливіше експерементаторство в середовищі українських поетів, котрі

сформувались за межами України, обравши естетику модернізму з величезним

впливом найбільш експерементальних авангардистських стилів, без сумніву,

є Юрій Тарнавський.

 

Відкриття нового в мистецтві зрештою суть мистецтва, безкомпромісний

шлях експеременту – риса авангардизму (деякі сучасні “теоретики”

намагаються протиставити “модернізм” і “авангардизм”, – називаючи

модернізм – конструктивним, дестрруктивним – авангардизм, пояснюючи вже

в теперішні політично вільні часи з допомогою вульгарно-соціологічного

інструментарію, майже з “недалекого минулого”, деструктивність певних

митців через їх естетично-безкомпромісну творчість. В подібному явна

нещирість і спроба виконати псевдо-соціальне замовлення на естетичне

виправдання компромісів. Використовуючи подвійні підходи, нагадаємо, що

вже були невдалі спроби “спихнути” романтиків за їхню, нібито,

“кривавість”. Усвідомлюючи те, що ці “дослідники” вже не можуть своїми

псевдонауковими вказівками “заборонити” неприйняття компромісу в

романтизмі, називають все в модернізмові, що постало як наслідок

естетичного заперечення компромісу - не конструктивним, а деструктивним,

надаючи цьому соціального значення, тобто проголошуючи фактичну

заборону. Однак цим “горе-вчені” заперечують найфунаментальніші засади

мистецтва, а особливо засаду новизни й вільної мистецької етики.

 

Завдяки згаданому вульгарносоціологічному літературознавчому напрямку –

багатьох поетів трьох поколінь намагаються “затаврувати” неправильністю,

а деяких проголосити “правильними”, тобто на розуміння цих “вчених” –

модерністами і – дозволити …читати.Фактично тавро “неправильних”

(деструктивних, авангардистів) непомітно позбавляє українську поезію

визначних постатей, що своєю творчістю фактично виводили з

провінційності до найвищого естетичного розвитку нашу поезію. Звісно, що

такі як М.Семенко чи Ю.Тарнавський та естетично найрадикальніші постаті

Київської Школи (С.Вишенський, М.Григорів, І.Семененко та ін.)

заслуговують на найщиріше пошанування як поети, що найбільше сприяли

високому розвиткові української поезії в ХХ ст. Однак, для прикладу, на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ