UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВплив української автентики на розвиток французького сюрреалізму (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3148
Скачало370
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Вплив української автентики на розвиток французького сюрреалізму

 

Андре Бретон розглядав сюрреалізм як спосіб світосприйняття, який

поширюється незалежно від державних кордонів. Тим не менше, французькі

дослідники активно беруться за спростування цієї тези, і переконують, що

саме Париж став унікальним автором класичного сюрреалізму в

бретонівському розумінні. З цим сперечатися не доводиться: відкриття

Андре Бретона залишаються відкриттями Андре Бретона. Втім, світове

мистецтво у цей час могло дати не менш цікаві своєрідні зразки

сюрреалізму, який міг розвиватися від поштовху французького, а міг і

частково живити цей французький пошук.

 

Розглянемо спочатку точку зору французької дослідниці Ж.Шеньє-Жандрон.

Вона стверджує, що, одночасно з бретонівською, у 20-х роках ХХ століття

сюрреалістичні групи виникали хіба що в Бельгії і Югославії. Натомість

вибух сюрреалістичної активності за кордонами Франції припадає, за

словами дослідниці, на 30-ті роки. Втім вона позиціонує цей вибух як

«безконтрольно поширене полум'я, розпорошення ідей» [6, 320], а не

цілісний рух. Сюрреалістичні угрупування 40-50-х років французька

критика вважає ще більш аморфними, можна сказати, такими, що лише тяжіли

до сюрреалістичного типу творення, однак явищами в історії літератури не

були.

 

Ж.Шеньє-Жандрон пропонує кілька можливих варіантів відстеження такого

зв'язку, які цікавлять нас насамперед своєю різнобічністю: це можливість

пошуку шляхів поширення естетичний новацій і нерідко взаємного впливу

(що, на нашу думку, видається найбільш виправданим); друга пропозиція

передбачає прийняття за основу класичного сюрреалізму бретонівського

зразка, і вже потім фільтрування крізь його теоретичні параметри тих чи

інших зарубіжних практик; врешті, третій варіант розгляду зводиться до

того, щоб визнати унікальність французького сюрреалізму як цілісного і

винятково новаторського явища 1 половини ХХ століття, однак розцінюючи

при цьому сюрреалізм як одну із форм «підриву», яка може виникати в

різні часи і в різних місцях (мовляв, у часі, про який ідеться, стрілки

зійшлися саме на Франції).

 

Думається, суперечку варто розпочати з третього. Саме таке припущення

домінувало у критиці середини століття. Саме до такого варіанту

схиляється і сучасник пізнього сюрреалізму Жан-Луї Бедуен. У своїй

монографії, яка вийшла в Парижі у 1961 році, він обстоює ідею про

сюрреалізм як бунт, однак, з двома відмінностями: 1) бунт цей, за

Бедуеном, спалахував не лише у Франції, а на теренах усієї Європи (і не

тільки Європи); 2) бунт цей мав насамперед політичну причину. На відміну

від більшості пізніших дослідників, Ж.-Л.Бедуен абсолютизує саме цю

політичну, суспільну складову і стверджує, що сюрреалізм став втіленням

протестних настроїв інтелігенції проти авторитарних режимів у кількох

країнах. Він зокрема пише: «Оскільки сюрреалізм давав відповідь на

головні запити духу, його розвиток у ряді країн був не лише привнесений

ззовні, а й мав оригінальне походження. Люди прийняли ті новації, які

ішли ззовні, незалежно від їхньої мови, культурного досвіду і кольору

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ