UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗахідноукраїнська історична повість 20 – 30-х років ХХ століття як явище масової літератури (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6391
Скачало433
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

-культурних подробицях, але, зазвичай, не проникає у структуру

сюжету” [1, 162].

 

Дидактизм, що є типовою ознакою масової літератури, характерний і для

західноукраїнської історичної повісті. Оскільки у творах цього

літературного масиву незалежно від політичних уподобань автора домінує

ідея національна, державницька, то вся сюжетна лінія формується у

відповідності до такого ідеологічного акцентування і має гостро виражене

дидактичне, виховне спрямування. У центрі твору події, де державотворча

праця героїв може проявитися рельєфніше, повніше. На передньому плані

вже сформований персонаж, який чітко усвідомлює своє ідеологічне

завдання. Головний герой, як правило, – людина громадська, і особисте

життя для нього менш важливе від суспільного обов’язку. Уся діяльність

його спрямована на визволення власного народу від соціального й

національного гніту, на розбудову української держави. Навіть мотив

особистої помсти переростає в соціальний (національний), як було у

відомому історичному випадку з Богданом Хмельницьким, чи менш значимому,

вигаданому й відтвореному в повісті А. Чайковського „Козацька помста”.

Карпо Кожух викрадає сина пана Овруцького, щоб помститися за смерть

своїх батьків. Однак сенс цього вчинку полягає не лише у відповіді на

заподіяну йому особисту кривду. Автор виражає цю думку словами сина

пана, вихованого в козацькому дусі: „Пиши, пане, грамоту, що я,

Станіслав Овруцький, пан цього замку й усіх сіл до того приналежних,

усім моїм підданим даю на вічні часи волю. Знімаю з них панщину й усякі

повинности, а за те, що вони стільки літ на мого батька й діда

працювали, віддаю їм на власність усю землю з лісами, ріллями й ставами,

цю, що тепер мають і яка належала до економії” [2, 367]. Як бачимо,

громадське домінує над особистим, але обґрунтування дидактично

правильної поведінки героя носить примітивний характер, що проявляється

й у творах масової літератури.

 

Образна система західноукраїнської історичної повісті, до якої теми з

національної історії не зверталися б автори, має обов’язковий атрибут –

образ „взірцевого громадянина”, яким марило все тогочасне галицьке

суспільство. Ідея створення такого характеру знайшла своє втілення ще в

повісті І. Франка „Захар Беркут”. Це людина, яка, забуваючи про

особисте, своє життя кладе на вівтар служіння Вітчизні, громадським

справам. Такий герой, чітко усвідомлюючи своє призначення, у певному

сенсі одержимий великою благородною ідеєю. Вона може набувати різних

форм вираження: від захисту торгових прав українських купців зі Львова

(І. Крип’якевич „Спільними силами, або ж План майстра Дмитра”) до

розбудови та утвердження Галицько-Волинського князівства (І. Филипчак

„Будівничий держави”), але за своєю суттю завжди спрямована на

соціальний і національний захист українського народу, його право на

самовизначення аж до створення незалежної самостійної Української

держави.

 

 

ј

 

А

 

В

 

О

 

p

 

t

 

®

 

І

 

ґ

 

h\

 

 

„Р]„

 

???????????????????літератури початку ХХ століття самозаглиблення та

саморефлексії. Він рідко переймається загальнофілософськими проблемами

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ