UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗахідноукраїнська історична повість 20 – 30-х років ХХ століття як явище масової літератури (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6390
Скачало432
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

письменника всі неукраїнці – дикуни, їх

побут варварський, далекий від цивілізованого українського. Такими

виступають, наприклад, мадяри (угорці) у повісті „Будівничий держави”.

Під час нападу на українське село вони руйнують церкву, грабують та

вбивають людей, ґвалтують жінок. Аналогічну негативну картину можна

побачити при описі польських сіл у повісті „Княгиня Романова”. Життя

поляків подається у порівнянні з українським і виглядає непривабливо.

Польща бідна, гола, непривітна, земля недостатньо родюча, поля погано

оброблені. Повісті другого не мають жодного моменту, де хоча б формально

була зафіксована позитивна роль католицької церкви. Причиною цьому є

декларативна прихильність автора до православної віри.

 

Не маючи змоги на сучасному етапі розвитку утвердити почуття власної

національної гідності та значимості через визнання інших,

західноукраїнські автори намагаються подати їх через інтерпретацію подій

давніх часів. Звідси характерне для багатьох творів бажання висвітлити

суспільні стосунки, державний устрій чи просто визначних осіб минулого в

ідеалізовано утопічному ключі з проекцією на майбутнє. Такий підхід

започатковано ще в повісті І. Франка, де Захар Беркут із тухольцями – не

стільки персонажі історії, скільки своєрідна утопічна модель місцевої

громади, яку пропонує письменник суспільству. Утверджується думка, що

українське щасливе життя можливе лише за умов набуття українцями статусу

державної нації. У цьому сенсі тогочасні історичні повісті нагадують

своєрідний каталог того, що мали, й того, що маємо повернути. Європеєць,

гортаючи сторінки історичного твору, цінує набутки сьогодення, а

українець сумує за втраченим. А втрачати, на думку західноукраїнських

авторів, таки було що: „Сотні барж, кораблів і лодок, що під княжим чи

державним знаменом плавали Дністром і Чорним морем, кололи очі всіх.

Вони привозили всяке добро з південних країв, як золотом і сріблом

мережані матерії, в які одягалися розбагатілі бояри та галицьке

міщанство. Княжі й боярські пивниці були повні дорогих грецьких вин, а

кладівки були повні полудневих овочів, фіг, гранат, дактилів, помаранч

тощо. Княжа каса наповнювалася з дня на день золотом та сріблом. Княжий

замок блистів від дорогої посуди. Народ жив у достатках. Це була одинока

в тому часі держава в Європі, в котрій не було бідних, ніхто не нарікав

на гніт данини” [5, 19]. Сила, багатство і могутність давньої

української держави визнавались і близькими та далекими сусідами. Так у

повісті Ф. Дудка „Стрибожа внука” французький купець щиро захоплюється

красою стародавнього Києва, визнаючи його перевагу над Парижем і

порівнюючи лише з Царгородом. Звичайно, таке трактування подій не

відповідає дійсним історичним фактам, але воно допомагає вибудувати

своєрідну міфологічну основу, життєво необхідну для формування нації та

національної ідеї.

 

Як бачимо, в інтепретації минулого авторська увага акцентується на

головній думці: прогресивний рух історії ще не досяг своєї кінцевої мети

– побудови незалежної соборної Української держави. Оскільки поставлена

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ