UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕпістолярна спадщина Івана Липи (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7676
Скачало549
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

есована найбільша кількість листів, на

її відповідь митець чекав із нетерпінням.

 

Із листів Івана Липи до Івана Франка можна побачити, що у них були

дружні стосунки. Ми зупинимось на більш детальному аналізі листів І.Липи

до родини Грінченків та до Івана Франка. Саме у листуванні з цими

прогресивними громадськими діячами його доби найбільш розкриваються

політичні та суспільні переконання автора, його естетика і поетика.

Читаючи ці листи, ми становимось свідками подій того часу, свідками

уболівань автора за український народ, свою Батьківщину, полеміки Івана

Липи з іншими літераторами.

 

Епістолярна спадщина І.Липи характеризується стильовою

різноманітністю: він писав листи у розмовному, публіцистичному,

художньому стилях, в залежності від того, до кого він звертався.

 

Найбільш поетичними, довірливими і щирими є листи Івана Липи до його

сестри Марії Грінченко. Деякі з них написані у віршовій формі. Він

завжди ласкаво звертається до дружини Б.Грінченка: сестра; сестриченька;

дорога сестро, кохана сестро, люба сестро; хороша сестро; дорога

сестриченько, моя хороша; сестро! Рідна!

 

На найбільшу увагу заслуговують листи, написані у віршовій формі, бо

через призму саме цих листів митець звертається до своєї сестри,

бідкаючись на долю, на неможливість втілення у життя своїх мрій,

закликає її скоріше відповісти:

 

Ой то не громи на небі загуркотали,

 

То не моря заревіли, застогнали, -

 

То з вуст мої крилаті слова вилетали,

 

То мої рученьки папір біленький хапали

 

Листи до сестри у город Чернігів писали

 

Долю свою проклинали:

 

«Ой доле ж моя, доле вередлива,

 

Без міри неправдива!

 

Чом ти, доле неправдива, ти дала

 

Мені всього три талани?

 

Що один талан – моє чуле серденько,

 

Ще другий талан – мій розум ясненький,

 

А ще й третій талан – то нічому забуття не маю,

 

Свої рани до віку у серці ховаю?

 

Та ж дала мені, доле, хоч одного нещастя!

 

До кого пригортатися чулим серденьком?

 

Перед ким похвалитися розумом ясненьким?

 

У того друга - подружжя, що б йому забуття не мати

 

До віку у серці своєму ховати?

 

Нещастя-недолі

 

А тепер я без того погибаю,

 

Мов у неволі конаю.

 

Що приходе ніч – то забуття не маю

 

Своє лихо бурлацьке присипляю.

 

Та не присплю – не забуваю,

 

Що приходе день – то до роботи важкої беруся

 

І не перед ким своєю працею не хвалюся. [8].

 

Цей лист яскраво ілюструє вплив народних пісень і фольклорної поезії

на творчість автора. Вживання вигуку ой на початку строф, магічне число

три, плеоназм і тавтологія – це риси, притаманні народній творчості.

 

Лист-вірш вражає багатством і яскравістю тропів і стилістичних

фігур, за допомогою яких мова письменника становиться чіткою, художньо

виразною та емоційно піднесеною.

 

Часто Іван Липа вдається до такого різновиду тропів, як порівняння:

 

…А тепер я без того погибаю,

 

Мов у неволі конаю…[8].

 

Лист також багатий на художні означення, за рахунок використання

яких автор досягає образності мови: крилаті слова; доля вередлива; доля

неправдива; розум ясненький;водяна пустиня [8, ].

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ