UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕпістолярна спадщина Івана Липи (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7692
Скачало551
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

8, ].

 

Епістолярію письменника властива метафоричність. За допомогою

метафор митець образно описує процес написання листа:

 

…То не моря заревіли, застогнали, -

 

То з вуст мої крилаті слова вилетали…[8].

 

Своє життя автор порівнює який не може дістатися берега, бо йому

заважають перешкоди.

 

Серед численних стилістичних фігур митець широко використовує

антитезу. На протиставленні талан – нещастя побудовано весь лист. За

допомогою цієї антонімічної пари автор яскраво підкреслює минущість і

змінність життя. Цим досягається контрастність поезії.

 

Цікавою є синтаксична побудова листа. Взагалі вся епістолярна

спадщина багата на синтаксичні засоби увиразнення мовлення. Емоційною

мову вірша робить зворотній порядок слів, тобто інверсія:

 

…Що приходе ніч – то забуття не маю…

 

… Що приходе день – то до роботи важкої беруся…

 

Інверсовані слова письменник ставить на початку речення, тобто в

інтонаційно сильні місця фрази, за рахунок чого читач мимоволі звертає

увагу на ці місця.

 

Широко використовує митець таку стилістичну фігуру, як плеоназм, що

доводить тяжіння автора до народнопоетичної творчості та увиразнює мову

листа:

 

…Аж там гори-скелі невилазимі…

 

…Аж там ліси-терни непроходимі…

 

…Аж там болота-багнища непроїздимі…[8].

 

Ці рядки також яскраво ілюструють вживання Іваном Липою іншої

стилістичної фігури – анафори. Цей анафоричний повтор не є єдиним у

вірші.

 

Епістолярій багатий на риторичні фігури. Автор використовує риторичні

звертання, коли звертається до своєї долі:

 

…Ой ти ж доле моя, доле вередлива,

 

Без міри неправдива!.. [8].

 

 

0

 

-

 

 

R

 

ъ

 

ь

 

ь

 

gd„

 

gd„

 

- Автор пише не лише про свої громадські погляди, роботу лікарем, творчі

пошуки, а й про своє особисте життя. Багато листів присвячені його

коханій дружині, Марії Шепель-Шепеленко. Іван Липа натхненно пише про

початок стосунків між ним і його обраницею серця, про щасливе подружнє

життя, дуже тяжко переживає її хворобу і смерть. В одному із своїх

листів до сестри він називає Марію соколицею:

 

…Ой летіла соколиця

 

В негоду лиху,

 

Сіла-пала, умирала

 

В моєму садку…

 

Цей лист підписано псевдонімом Петро Шелест.

 

З повагою Іван Липа пише доньці Бориса Грінченка, Насті, вітаючи з

новосіллям; алегорично називає її пташкою, що символізує волю: «Вилетіла

пташка з гніздечка. Та й щебече на вольній волі і аж сюди долетають

звуки того веселого щебетання» [10]. З сумом звертається автор до

редакції газети «Мета» після смерті Насті, закликаючи надрукувати згадку

про неї, бо, на думку Івана Липи, вона була «цвітом вкраїнського

жіноцтва» [9].

 

Цікаві листи Іван Липи до Бориса Грінченка. Вони свідчать про щиру

дружбу та товариські стосунки між двома письменниками. Але їх

пов`язувала не тільки дружба. Вони обидва були справжніми синами своєї

Батьківщини. Доля народу і його добробут стояв для них на першому місці,

був понад усе, навіть понад власне життя. Про це свідчать наступні рядки

з листа: «Тим Ви тепер щасливі, бо спокійні за долю свого народу, бо

бачите навіть, що не даремне Ви йшли іменно тією дорогою, звідки Вам

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ