UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Калейдоскоп днів із віддзеркаленням днів минувших!” у творі В.Дрозда “Бог, люди і я” (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2784
Скачало426
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

риживалася “у творчій душі на усе життя” [2, 104].

Підґрунтям для такого висновку є власний досвід прозаїка, який

наголошує: “продажного газетяра, циніка довелося витравлювати зі своєї

душі впродовж десятиліть…” [2, 105], все ж висловлюючи сумнів: “чи

витравив його геть усього?” Доречно нагадати, що символічний образ іржі

є одним із провідних у творчості письменника (повісті “Ирій”, “Балада

про Сластьона”, романи “Спектакль”, “Вовкулака”, “Злий дух. Із житієм”).

 

 

У щоденниках В.Дрозда відсутні розлогі описи подій шістдесятих років,

окреслено тільки окремі деталі, наявні численні згадки про внутрішній

стан прозаїка, перебування в психіатричній лікарні Павлівки, на

військових плацах Забайкалля. Арґументуючи появу шістдесятництва

всередині тоталітарної системи, автор використовує афористичну фразу:

“Приреченість асфальту, під яким життя, що прагне світла” (запис від

08.01.1967 р.). У щоденникових записах відчутне і почуття

самокатування через те, що в 70-рр. у таборах і в’язницях відбували

покарання від радянського режиму чимало друзів і знайомих письменника:

І.Світличний, В.Чорновіл, Є.Сверстюк, В.Стус та інші, а сам він після

“психіатрички” та років армійської служби перебував у Києві. У цей час

В.Дрозд приймає рішення “здійснитися як особистість, як літератор” [4,

77]. Письменник наголошує на постійному підтримуванні духовного зв’язку

із шістдесяниками-в’язнями за Полярним колом, а завдання тих, хто був

“на так званій волі”, визначає як збереження “Слова українського у

найтяжчі для нації часи” [4, 77].

 

Ъ

 

„Ф

 

„Д^„Ф

 

 

6ттів, лише з ідеологічно конкретною метою: “…у партійній школі голову

його розібрали на частини, змазали, склали так, як це було потрібно

пануючій системі, і залили бетоном, навіки…” [2, 103]. Сперечаючись із

Борисом Павловичем із національного питання (Загребельний із

задоволенням, за його словами, поміняв би український народ на інший,

більш історично щасливий), В.Дрозд констатує, що така людина для нього

не існує: “Для мене національні почуття, як і взагалі – переконання,

ніколи не обмежувалися словесними формулами, вони ніби вростали у мене,

ставали моєю суттю” [2, 103]. Як зауважує автор, через ідеологічні

зіткнення, в основному на національному грунті, Борис Загребельний

писатиме на нього політичні доноси до райкому партії та в інші

інстанції. І лише завдяки тривалій у країні “перезмінці” В.Дрозду

пощастило не стати “табірною пилюкою”.

 

Молодій українській літературі дозволила активно розвиватися

“хрущовська відлига”. Вказівки від керівництва підтримувати творчу

молодь виконувалися владою ретельно. У щоденниках В.Дрозда занотовано

позитивні фрагменти цього явища для молодих літераторів (включаючи його

та молоду дружину – поетесу Ірини Жиленко): друкування перших книжок,

надання кімнат для проживання, можливість поїхати у відрядження. Однак

восени 1962 року, згадує прозаїк, ситуація змінилася. Жорстока позиція

системи передана автором за допомогою влучних деталей: “комада

“Карати!”; система моментально запрацювала; працювала чітко; гнів

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ