UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтерпретація ідей англійського Просвітництва російськими митцями ХVIII–ХIХ ст. (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5661
Скачало400
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

підтримував вігов, то вимагав свободи друку

(див. „Казка бочки”), а змінивши політичну орієнтацію в бік торі, –

покарання для нападників на кабінет міністрів. Щодо свободи совісті

просвітники дотримувались різних поглядів, поширюючи це право не на всі

верстви суспільства.

 

Історія англійського Просвітництва відзначилася релігійними проблемами,

боротьбою релігійних партій, розвитком релігійного вільнодумства,

ідейною формою якого виступав деїзм. Ранні англійські просвітники

критикували світопорядок з позицій чистого раціоналізму, розкривали його

невідповідність здоровому глузду. Втім, у філософії Д. Берклі, Д. Юма

розроблялись основні положення сенсуалізму, а у А. Шефтсбері

спостерігається абсолютизація людської чутливості, ентузіазм і віра в

гармонійний розвиток світу. В англійській моральній філософії

трансформувалися такі значні для просвітницької свідомості поняття, як

„альтруїзм”, „егоїзм”, „симпатія”, залучені до широкого філософського

контексту А. Шефтсбері та Б. Мандевілем.

 

Англійський естетик і мораліст Антоні Ешлі Купер Шефтсбері (1671–1713),

відштовхуючись від праць римських класиків, які спирались на цінності

власних традицій державного та суспільного життя, інтерпретував поняття

здорового глузду як поєднання стоїцизму і природного права. Для А.

Шефтсбері здоровий глузд – це соціальна доброчесність, більше чеснота

серця, ніж розуму. Філософ захищав ідею загальної гармонії та

стверджував походження краси і добра від Бога. Розглядаючи ці поняття

окремо, він підкреслював їх неподільність.

 

Становлення філософії Джона Локка (1632–1704), якого вважають

„засновником сенсуалізму в філософії Нового часу” [7, 121], відбувалося

під впливом як матеріалістичного емпіризму і сенсуалізму Ф. Бекона й Т.

Гоббса, так і раціоналізму Р. Декарта й Б. Спінози. Стверджуючи, що

органом пізнання є розум, а засобом його демонстрації – різні галузі

досвіду, Д. Локк усвідомлював, що вони наповнюються змістом лише через

привнесення в них почуттів. Об’єктом діяльності розуму, мислення є, на

думку Д. Локка, ідеї, набуті з досвіду, основу якого становить чуттєве

споглядання об’єктивної дійсності; інтелект людини складається з

ідей-відчуттів та ідей-рефлексів.

 

У праці „Дослід про людський розум” він обґрунтував філософію bon sens

(здорового людського глузду), що спиралася на почуття і результати

чуттєвого досвіду. За допомогою природничих наук Д. Локк прагнув

розробити нові способи мислення, аргументуючи свою позицію в

незавершеній праці „Про медичне мистецтво” (1668). Вчені відзначають

суперечливість філософії Д. Локка, в якій „просенсуалістична теорія

пізнання доповнена раціоналістичною етикою, а гносеології принципи

емпіризму і сенсуалізму поєднуються з раціоналістичними тенденціями,

активні дії розуму протиставлені пасивним станам чуттєвості, зовнішні

чуттєві сприйняття непомірно віддалені від внутрішніх чуттєвих станів

душі…” [7, 122].

 

Д. Локк по-новому ставив проблему взаємозв’язку чуттєво-емпіричного й

раціонального, вбачаючи головне завдання у створенні „науки про людську

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ