UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕмансипація, дух часу і жінка-персонаж у драматургів театру корифеїв (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2176
Скачало153
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Емансипація, дух часу і жінка-персонаж у драматургів театру корифеїв

 

Український театр, який долав непрості випробування, потребував водночас

і модернізації (адже політичні та соціальні зміни на селі та у місті

були разючими; організація земств, запровадження шкіл, лікарень,

відкриття заводів, фабрик, шахт – лише кілька штрихів цих масових

зрушень, що зачепили патріархальний триб життя й відтак культурного теж

[див.: 4, 380-471]), і закладення тривких основ традицій національного

культурного феномену. Його естетика зорієнтована на фольклорний

стереотип, доводить Олена Коваленко, проаналізувавши риси сценографії

[2, 122]. Проте орієнтація на копіювання народних типів надзвичайно

ускладнювалася, коли постала вимога часу “дати” побільше психологізму,

поглибити індивідуалізм. Можливо, причина ще й у тому, що відтворення

народних типів вимагало додаткових спостережень від виконавців, почасти

навіть студій, а вони виросли в іншому, аніж селянське, середовищі.

Питання, куди рухала театр модернізація – до творення картин суспільства

ґендерної рівноваги чи ґендерної нерівності, виявилося досить складним з

уваги на недослідженість саме фольклорних стереотипів та їх

“вписуваності” в культуру на якомусь історичному етапі розвитку

українського суспільства. Тому драматургія показує строкату картину,

неоднозначності якій додає й те, що М. Кропивницький, М.Старицький та

І.Тобілевич перенесли у художній світ своїх творів власні упередженості

та переконання, а вони загалом різні. М.Старицькому притаманне

романтизоване перебільшення чуттєвості та ідеалізація персонажів.

М.Кропивницький надає значної уваги якомога точнішому копіюванню дійсних

історій життя, мало не протокольному відтворенню основного змісту подій,

вдаючись до ефектів ради підсилення значущих тем. І.Тобілевич схильний

осучаснювати звичні схеми. Відразу зазначимо, що для названих

драматургів емансипаційні ідеї перебувають десь ледь чи не на марґінесі

їх інтересів, якщо взагалі їх зацікавили. Однак вони, безсумнівно,

модифікують усталені схеми змалювання жінки.

 

Ідилічна пара та образ жінки як складова цієї структури. Йдеться про

спадок опереточної театральної культури, яка поступалася жанру так

званої драми з народного життя, з героїнями селянками та міщанками. Тут

парі закоханих відводилося не надто багато маневрів. Вони страждали й

вишукано освідчувалися у коханні. Чим докладніше прагли передати сцени з

їх участю автори, тим більше віддалялися від “оспівування” ідилічної

пари; затрачувалася й переконливість ідилії стосунків. Хоча ця ситуація

закладена десятками дівоцьких пісень про любов, тобто накладається на

фольклорний стереотип.

 

Успіх “Наталки Полтавки” (маємо на гадці вистави трупи Ашкаренка у

 

1881 році та й той факт, що ця п’єса лишалася серед числа репертуарних

вистав) свідчить про закріплення ще й іншого досвіду як певного зразка:

рішучий захист свого майбутнього щастя із коханим покладається

І.Котляревським на героїню. Поведінка Наталки, якщо довіритися студії

А.Шамрая [6], теж підказана фольклором – піснями й баладами про те, як

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ