UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖіночий ренесанс кінця ХІХ – початку ХХ століття: соціальні, культурні, психологічні та ґендерні аспекти (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3698
Скачало186
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Жіночий ренесанс кінця ХІХ – початку ХХ століття: соціальні, культурні,

психологічні та ґендерні аспекти

 

Літературний фемінізм кінця ХІХ – початку ХХ століття пов’язується з

іменами Наталії Кобринської, Євгенії Ярошинської, Ольги Кобилянської,

Дніпрової Чайки, Грицька Григоренка, Надії Кибальчич, Наталії

Романович-Ткаченко, Любові Яновської, Уляни Кравченко, Христі

Алчевської, Людмили Старицької-Черняхівської, Катерини Гриневичевої,

Олени Пчілки, які активізувалися у вітчизняному соціокультурному

просторі в цей час і заявили про себе як письменниці і громадські

діячки.

 

Дослідниця Л.Поліщук, інтерпретуючи жіночу літературу як “явище

незвичайне, характерне і символічне”, окреслює її місце у перспективі до

традиційної: “Не стаючи в якусь провокативну позу проти чоловічого

письменства, вона (жіноча література – М.К.) активно утверджувала свої

позиції єдино правильним шляхом – через утвердження рівня творчої

майстерності, літературних талантів, досконалості стилю та вивіреності,

глибини письма” [CAPut!', 162]. Погоджуючись з тим, що “ставання в

провокативну позу” не було самоціллю письменниць, зазначимо, що певне

протистояння все ж мало місце. Насамперед через привнесення в творчий

світ іншої перспективи бачення, яка дуже часто виявлялась контрастною до

традиційної. Про це, зокрема, йдеться в статті М.Сріблянського “Боротьба

за індивідуальність (З літературного життя р. 1911 на Україні)”. Критик

відзначає, що “письменниці більше дбають про людину, ведуть достойну

боротьбу за її визволеннє... і виявляють більше волі, таланту, ніж

мужчини, між котрими % бездарностей страшено великий, тоді як між

жінками-письменницями дуже малий. Очевидно, що з жінок в письменство

йдуть покликані” [23, 180]. Останнє уточнення видається дуже доречним,

якщо пригадати, які моральні, етичні, культурні, соціальні табу

необхідно перемогти жінці, щоб наважитись висловитись і тим більше бути

почутою.

 

Творчість стає для письменниць не лише способом самореалізації і

пізнання світу, але й шляхом подолання марґінального місця в

патріархальному просторі. Як зазначає С. де Бовуар: “Становище жінки

спонукає її шукати порятунку в літературі й мистецтві... У реальній

дійсності жінка зазнає краху, взяти реванш вона може лише в царині

уявного” [4, 361]. Грицько Григоренко, трагічно переживаючи власну

приреченість, пише: “Ми знову далекі від життя. Воно не для нас; маму

відштовхує від нього її доля, мене – моя широта, ми знову в чотирьох

стінах... інколи мені хочеться рвонутися, розірвати всі ланцюги, пізнати

бруд, жах і красу, хаос життя; пожити, як люди, “не мудрствующиє

лукаво”, живуть... Забути все, залишити, поїхати на війну, взагалі

скинути всі рамки, панцир, але... тут з іншого боку – життя, ця гола

вакханка з розпаленим тілом, відштовхує мене і каже: “Тобі тут

місце...” [7, 17]. Мистецтво – це шанс вийти поза межі одіозної

реальності. С.Русова подібно трактує ситуацію Дніпрової Чайки: “Людмила

Олексіївна була жінкою високої культури. Вона постійно шукала чогось

світлого, великого в житті й ніяк не могла задоволитися звичайними,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ