UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожня проза “романтиків вітаїзму”: ґендерний підхід (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4254
Скачало164
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Художня проза “романтиків вітаїзму”: ґендерний підхід

 

Література “романтики вітаїзму”, яскравими представниками якої були

Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Олександр Довженко, Олекса Слісаренко,

Аркадій Любченко та інші письменники 20-х років минулого століття,

характеризується пошуком нових філософських, естетичних, мистецьких

орієнтирів. Одним із явищ, що визначили сутність цього

естетично-художнього феномена, було протистояння “патріархальних і

сучасних уявлень про місце і роль чоловіка та жінки в соціокультурних

процесах, про біологічні й соціальні чинники ґендерної ідентифікації”

[1, 5].

 

У вітчизняній літературознавчій науці місце словесно-образного мистецтва

“романтики вітаїзму” типово марґінальне. Цьому не суперечить навіть те,

що у

 

20-ті роки минулого століття навколо літератури вітаїзму велися

культурні дискусії, а в 90-ті окремі її аспекти висвітлювалися в

дослідженнях Ю.Коваліва, М.Наєнка, З.Савченко, Л.Пізнюк та ін.

 

В українському літературному просторі немає жодної наукової розвідки,

яка б застосовувала ґендерний підхід до прочитання прози „романтиків

вітаїзму”. Концепт „ґендер” (англ. gender – рід) означає у психології

соціальний, культурно зумовлений аспект статі (на відміну від

біологічної характеристики). Це поняття ми використовуватимем в широкому

соціокультурному сенсі. Мова йтиме про ґендерну проблематику в

українській прозі 20-х років ХХ століття, яка певною мірою є

маскулінною. У творчості “романтиків вітаїзму” актуалізується “проблема

людини”. Вона є центральною у “модерністському проекті” художньої

інтерпретації реальності. Письменники здійснюють спробу “уфілософлення

літератури й олітературення філософії”, що інспірувало інтенцію

по-новому осмислити, в нетрадиційних вимірах і співвідношеннях, сам

феномен людини.

 

У прозі Миколи Хвильового, Юрія Яновського, Олександра Довженка та

багатьох інших письменників 20-х років минулого століття порушуються

питання руйнування традиційних статевих ролей, туги за справедливим

світоустроєм, а ще “нової людини”, характерної для доби національного

відродження. Образ “непатріархальної жінки так чи інакше вписувався в

когорту нових героїв, що мали репрезентувати цілковитий розрив з

неприйнятною традицією, утвердження нової моралі, нового мистецтва,

нового побуту, загалом, неймовірної ситуації, коли світ, як здавалося,

мав початися з чистої сторінки” [1, 256].

 

Визначальним для вітаїстичного словесно-образного мистецтва є вічне

устремління до вищої гармонії, яка і створює неповторність особистості.

Доба “романтики вітаїзму” потребувала свого змістового “наповнення”

особистості, а саме: героїчної конструктивної психіки, відмолодження

фаустівського духу пізнання, творчої, обдарованої талантом, натури тощо.

Звідси – пошук нових підходів у відображенні чоловічого та жіночого

культурного досвіду у вітаїстичному русі до гармонії, в розумінні

проблеми взаємодії характеру і статі тощо. З’явився ряд героїнь (Аглая з

роману “Вальдшнепи”, Б’янка з повісті “Сентиментальна історія”

М.Хвильового”, Тайах із роману “Майстер корабля” Ю.Яновського, Марта із

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ