Лінгвістичні відмінності між повними українськими перекладами святого
письма
Зі здобуттям Україною незалежності в українському мовознавстві з’явилася
низка різноаспектних досліджень, присвячених мові перекладів Біблії. Це,
зокрема, і монографія А. Коваль “Спочатку було слово: Крилаті вислови
біблійного походження в українській мові” (Київ, 2001), і ґрунтовне
дослідження О. Горбача “Мовостиль новітніх перекладів Святого Письма на
українську народну мову”, вміщене в “Українських граматиках” (Мюнхен,
1993), і весь номер журналу “Урок української” за лютий 2002 року, який
містить ряд статей про викладання Біблії в школі та про особливості мови
українських біблійних перекладів, і матеріали наукових конференцій
“Духовна й науково-педагогічна спадщина І. Огієнка” (Київ, 1997),
“Християнство й українська мова” (Київ, 2000) та ін., і “Коротка історія
перекладів Біблії українською мовою” (Київ, 2003), і збірники статей
“Біблія і культура”, що видаються у Чернівецькому національному
університеті ім. Ю. Федьковича, а також ряд статей у різних періодичних
виданнях, присвячених особливостям мови перекладів Біблії І. Огієнка та
П. Куліша тощо.
Зазначимо, що тільки в небагатьох із названих досліджень, зокрема, у
розвідці О. Горбача “Мовостиль новітніх перекладів Святого Письма на
українську народну мову”, вказано на найбільшу проблему українських
перекладів Біблії – значну розбіжність між ними (наперед зауважимо – аж
до випадків протилежного змісту в тому самому рядку біблійного тексту).
В окремих місцях своєї розвідки О. Горбач зазначає: “Окреме питання
(йому хочемо присвятити подрібну статтю) це палестинсько-єгипетська
зоологічна й ботанічна номенклатура, як це її дуже різно передають наші
переклади, що йшли тут то за іншомовними перекладами, то за
коментаторами, а чи таки “українізували” дотичні реалії на
ренесансово-гуманістичний лад (а що, до речі, зовсім недопущенне для
нинішніх теоретиків перекладу!)” [6, 58] і далі: “Докладніша аналіза
мовностилістичних рис усіх перекладів Біблії чи її частин у 20ст.
вимагала б окремих монографій” [6, 60]. Ще більш загострює окреслену
проблему сучасний дослідник О. Гижа у статті “Темних місць не повинно
бути”: “Біблія має зазвучати українською мовою так, щоб її зміст був
зрозумілий українській людності в кожному регіоні нашої держави, від
сівача до академіка. На жаль, поки що мова “українських” Біблій то ніби
затуманює суть, то завдає шкоди і текстам Святого Письма, і нашому
національному духові, який мав би уповні насолоджуватися Божим словом,
але не сягає глибин цієї святині саме з причин застарілих виражальних
засобів чи конструкцій, слів і понять, які давно вже повною мірою
трансформувалися в слова і поняття нові” [5, 16].
Інші дослідники, аналізуючи, зокрема, розбіжності у синтаксичній будові
речень з різних перекладів Святого Письма українською мовою (А. Галас
“Особливості синтаксичної організації тексту “Євангелія від Луки” у
перекладі П. Морачевського”, С. Харченко “Варіативність спонукальних
речень (на матеріалі українських перекладів Нового Заповіту)”, Т. Мороз
“Переклади Біблії українською мовою: текстова варіантність на
синтаксичному рівні”), у стилістичній організації біблійного тексту
(М. Лесюк “Мова і стиль українських перекладів Книги Псалмів”) не
акцентують так гостро на цій проблемі, яку можна розглядати і з погляду
значних виражальних можливостей української мови. Різне лексичне
оформлення того самого місця з Біблії перекладачами при збереженні в
обох варіантах загального змісту висловлювання свідчить у більшості
випадків про можливість передати засобами української мови духовний світ
Святого Письма, про синонімічне багатсво мови перекладу тощо. Але, як
показало наше дослідження, іноді такі розбіжності і справді призводять
до появи так званих “темних місць”, а порівняльний аналіз тільки двох
повних перекладів Святого Письма зайняв би, як слушно зауважує
О. Горбач, кілька окремих монографій.
Досліджуючи функціонування у біблійних перекладах порівняльних
конструкцій (джерельною базою нашого дослідження стали насамперед
переклади Святого Письма о. І. Хоменка та митрополита Іларіона
(І. Огієнка)), ми встановили, що порівняння є дуже зручним матеріалом
для виявлення всіх типів лінгвістичних відмінностей між названими
повними українськими перекладами Святого Письма. Оскільки компаративеми
охоплюють як частини речень, так і поєднання кількох речень (найчастіше
двох), то вони містять у своєму складі одиниці всіх рівнів мовної
будови. Відповідно це дозволяє встановлювати мовні розбіжності між
перекладами, обмежуючись дослідженням тільки порівняльних конструкцій
(звернувши увагу і на їх характерні мовні риси як особливих конструкцій
мови, що призначені для вираження ознак одного предмета через порівняння
його з іншим, мають свою структуру й семантику, і на лінгвістичне
оформлення окремих елементів у складі порівнянь).
Отже, зважаючи на сказане, лінгвістичні розбіжності між порівняльними
конструкціями у текстах аналізованих українських біблійних перекладів
можна поділити на:
фонетичні;
лексичні;
словотвірні;
морфологічні;
синтаксичні;
стилістичні.
Фонетичні відмінності є найменш частотними серед названих вище. Зрідка
трапляється різниця у фонетичному оформленні якогось компонента
порівняльної конструкції – суб’єкта, об’єкта чи основи або ж слів, які
поширюють їх (зазначимо, що у своєму дослідженні дотримуємося погляду
про чотиричленну структуру порівняльної конструкції, яка включає суб’єкт
порівняння (те, що порівнюється), об’єкт порівняння (те, з чим
порівнюється суб’єкт), основу порівняння (ознаку, на основі якої
здійснюється порівняння) та показник порівняльних відношень [15, 6]).
Наприклад: У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели
на небі [Х: Матв. 22:30] – Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж
виходять, але як Анголи ті на небі [О: Матв. 22:30]. Маємо тут фонетичні
варіанти лексеми – об’єкта порівняння –
ангели – анголи.
Більшість випадків відмінностей між аналізованими перекладами припадає
на розбіжності у лексичному оформленні як порівняльних конструкцій, так
і всіх текстів Біблії загалом. У значній кількості компаративем, між
якими в аналізованих перекладах є лексичні відмінності, лексеми, що
різняться є синонімами: …коні його від орлів прудкіші [Х: Єр. 4:13] –
…від орлів швидші коні його… [О: Єр. 4:13] (тут синонімічними є
основи порівняння). Втрачає голову й спокою не має чоловік, що
роззявляє, немов пекло, свою пельку… [Х: Авак. 2:5] –
…він роззявлює пащу свою, як шеол [О: Авак. 2:5] – синонімічними є
суб’єкти порівняння: пелька – паща та об’єкти порівняння: пекло – шеол
(давньогебрейська назва місця куди потрапляли душі померлих людей. –
І.С.). Синонімічними сполучниками тут виражений також показник
порівняння: у І. Хоменка маємо немов, у І. Огієнка – як. Зауважимо, що
синонімами ці сполучники (а саме як з одного боку, та мов, немов, наче,
неначе – з іншого) можуть бути тільки при порівняльних зворотах, тут їх
взаємозаміна ніяким чином не впливає на загальний зміст висловлювання. У
складнопідрядних порівняльних реченнях сполучник як може виражати тільки
реально-порівняльну семантику, а сполучники мов, немов, наче, неначе –
ірреально-порівняльну семантику. Їх взаємозаміна у підрядних
порівняльних реченнях призводить до порушення правильності фрази або до
зміни її семантики [14, 127]. Розглянемо приклад: Живий, живий, той тебе
хвалить, як оце я сьогодні [Х: Іс. 38:19] – Живий, тільки живий – Тебе
славити буде, як я ось сьогодні [О: Іс. 38:19]. Як бачимо в обох
перекладачів показник порівняння однаковий – як. Заміна в цій
компаративемі сполучника як на один із ірреально-порівняльних
сполучників призведе насамперед до порушення правильності фрази, а також
і до зміни її семантики, пор.: Живий, живий, той тебе прославляє, немов
оце я сьогодні.
Ще частіше трапляються випадки, коли лексеми, що різняться у
досліджуваних перекладах тієї самої компаративеми мають тільки спільну
сему, належать до однієї лексико-семантичної групи, але є різними
предметами чи явищами. Це стосується насамперед назв рослин і тварин, на
що особливо наголошує у згаданій уже розвідці О. Горбач, зокрема він
зазначає: “Тоді як цслов. переклад (Остр. Б.) або зберігає
зіслов’янщений грецький термін або вдавався до загальників, – всі наші
новітні переклади намагаються – чи то на підставі фахових коментарів, а
чи й перекладів російською або західноєвропейськими мовами –
подати можливо вірне визначення дотичної рослини, а чи її
“зукраїнізувати”, не заглиблюючись в питання чи дана наша рослина
докладно відповідатиме палестинсько-єгипетській. Тим тут і тлумачиться
поява найрозбіжніших перекладів дотичного місця в Святому Письмі”
[6, 59]. Звернемося до прикладів: Що за красні, Якове, намети в тебе, –
Ізраїлю, – твої оселі! Вони … немов дуби, Господні саженці, немов оті
кедри, що над водою [Х: Числ. 24:6] – Які, Якове, гарні намети твої,
місця перебування твого, Ізраїлю! …вони як дерева алойні, що Господь
насадив, як кедри над водами! [О: Числ. 24:6]. У Хоменковому перекладі
маємо приклад “українізації” палестинської ботанічної реалії, яку зберіг
І. Огієнко –
дерева алойні [2, 37], і яка була маловідомою, а на час перекладу,
можливо, й малоцінною для українського читача Біблії. Натомість дуби
були і в Палестині [2, 204], до того ж їх ознаки добре відомі носіям
мови перекладу, тому таку заміну І. Хоменко вважав цілком адекватною або
ж зробив її під впливом перекладу П. Куліша, який доволі часто
українізовував, на його думку не зрозумілі для українського реципієнта
реаліїї (пор. заміну П. Кулішем лексеми пустеля на степ). Інший приклад
стосується назв тварин: І мчать мої дні … неначе яструб, що падає на
здобич [Х: Іов 9:25-26] – …проминули, мов орел, що несеться на здобич
[О: Йов 9:25-26]. І орел, і яструб – хижі птахи, які відзначаються
стрімкістю, швидкістю польоту (а саме ця ознака лежить в основі
наведеного порівняння), тому різниця між об’єктами порівняння ще менш
принципова, ніж у попередньому прикладі, не зважаючи на те, що названі
птахи не є тотожними.
Іноді трапляються випадки вживання одним із перекладачів на позиції
об’єкта родової назви, а іншим – видової: Отак розіб’ю народ цей й це
місто, як розбивають глечик, який не можна більше зліпити докупи
[Х: Єр. 19:11] – Отак розіб’ю Я народ цей та місто це, як розбивається
посуд ганчарський, що не може вже бути направленим… [О: Єр. 19:11]. У
І. Огієнка маємо більш загальне поняття – посуд ганчарський, а
І. Хоменко вживає лексему на позначення конкретного представника цієї
лексико-семантичної групи – глечик.
Як бачимо, лексичні відмінності переважно трапляються у складі об’єкта
порівняння. На наш погляд, це пояснюється тим, що суб’єкт – це основний
елемент, заради яскравішого вираження чи пізнання ознак якого й
підбирається об’єкт, а отже при перекладі об’єкта перекладач може
зігнорувати ту лексему, яка позначала його в оригіналі і підібрати
відповідник у мові перекладу, який мав би ті самі ознаки чи викликав би
схожі асоціації у носіїв цільової мови, що й замінений об’єкт у носіїв
мови оригіналу. Але в таких випадках кожному перекладачеві слід було
пам’ятати, що “максимально точна передача текстової фактології –
норма перекладу” [8, 84], і особливо це стосується біблійного тексту.
&
gd?/i
gd?/i
I[Х: Іов 5:7], тобто очевидно як легко іскри з вогню можуть призвести до
займання чогось сухого і вчинити шкоду (особливо враховуючи спекотний
клімат Палестини), так легко й людині вчинити лихо. У перекладі
І. Огієнка основою порівняння є доля людини та іскри з вогню: …бо
людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…
[О: Йов 5:7]. Як бачимо, і суб’єкти і об’єкти в обох перекладачів мають
однакове лексичне значення, воно різниться тільки у предикатів із
залежними від них словами у складі суб’єкта та у лексем-поширювачів
об’єкта, відповідно різними є й основи порівняння у кожного з
перекладачів. Таким чином, семантика здавалося б не ключових у
порівнянні лексем призводить до такого відмінного розуміння й тлумачення
близьких за лексичним складом порівнянь.
Структурні відмінності між тими самими компаративемами в досліджуваних
перекладах, а саме: різний порядок розташування елементів компаративної
конструкції (а отже, й членів речення якими є компоненти порівняння),
наявність якогось компонента порівняння у одного з перекладачів і
відсутність його у іншого – мають здебільшого значне стилістичне
навантаження. Цей тип лінгвістичних розбіжностей трапляється так само
часто як і варіативність лексичного складу компаративем. Звернемося до
прикладів: Бог є більший від людини [Х: Іов 33:12] – …бо більший же
Бог за людину! [О: Йов 33:12]. У перекладі І. Хоменка всі елементи
розташовані у послідовності, яка є характерною для більшості порівнянь і
відповідає прямому порядку слів у реченні:
суб’єкт?основа?показник?об’єкт, що робить це порівняння звичайною
констатацією факту, позбавленою будь-якого стилістичного забарвлення.
І. Огієнко переносить основу у позицію перед суб’єктом і вживає після
неї підсилювальну частку же, що надає експресивності усьому порівнянню і
привертає увагу рецепієнта саме до основи порівняння – більший.
Стилістичне забарвлення залежить також від різної кількості елементів у
тій самій компаративемі у кожному з аналізованих перекладів, наприклад:
…хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечорі вона стала мов
полум’я над храминою… [Х: Числ. 9:15]; –
…хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечері було над
скинією, як подоба огню [О: Числ. 9:15]. Відсутність суб’єкта у
перекладі І. Огієнка створює ефект таємничості навколо Божої особи, яка,
як ми знаємо із попереднього контексту, перебувала у чомусь схожому на
хмару серед обраного народу під час його мандрівки у пустелі. Цей ефект
підсилюється і формою середнього роду дієслова-присудка було наявність
якого у компаративемі передбачає і наявність підмета-діяча – суб’єкта
порівняння. У І. Хоменка суб’єкт чіткий –
хмара, у власне порівняльній частині речення представлений підметом
особовим займенником вона.
У компаративемах, де один суб’єкт порівнюється водночас з кількома
об’єктами, кількість цих об’єктів у перекладах І. Хоменка та І. Огієнка
може бути неоднакова, наприклад: …я чув шум їхніх крил, немов шум вод
великих, неначе голос Всемогутнього, неначе страшний гомін, немов галас
у таборі [Х: Єз. 1:24] – …чув я шум їхніх крил, як шум великої води,
як голос Всемогутнього [О: Єз. 1:24]. Як бачимо у перекладі І. Хоменка 4
об’єкти при одному суб’єкті, а в І. Огієнка – тільки 2, а тому
компаративема у І. Хоменка має вищий ступінь експресивності.
Доволі частими є випадки, коли один із перекладачів вживає порівняння, а
в іншого в тому самому реченні компаративема відсутня. Як відомо, уже
саме використання порівняльної конструкції надає висловлюванню
стилістичного забарвлення, а отже у вказаній ситуації речення будуть
різнитися не тільки за змістом а й за стилістичним навантаженням: А ось
бегемот, що його Я створив, як тебе [О: Йов 40:15] – Ось бегемот, що я
створив [Х: Іов 40:15]. У першому прикладі маємо підкреслення того
факту, що і людина, і тварина були створені Господом, у другому –
констатацію створення бегемота Богом.
Інші типи відмінностей трапляються не так регулярно, як розглянуті вище.
Слід відзначити, що різниця між перекладами Біблії І. Огієнка та
І. Хоменка доволі значна, а тому в перекладі ними тієї самої
компаративеми найчастіше поєднуються кілька типів мовних розбіжностей.
Звернемося до прикладів: Сховай мене … від невгамовної юрби злочинців,
що гострять, немов меч, язик свій, немов стрілу пускають гірке слово
[Х: Пс. 64:3-4] – Заховай мене… від крику свавільців, які нагострили
свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким
[О: Пс. 63:3-4]. У наведеному прикладі маємо синонімічні показники
порівняння – як у І. Хоменка, немов у І. Огієнка (лексична відмінність),
різну послідовність елементів компаративеми – в І. Хоменка у першому
порівнянні суб’єкт розташований після основи й об’єкта, в І. Огієнка –
після основи перед об’єктом (порядок слів у реченні). У перекладі
І. Хоменка – два порівняння, в І. Огієнка – порівняння й метафора
(стилістична відмінність). Основа порівняння у перекладі І. Хоменка
дієслово в теперішньому часі –
гострять, у перекладі І. Огієнка те саме дієслово у минулому часі
доконаного виду –
нагострили, суб’єкт та об’єкт в І. Хоменка залежні від присудка-основи у
знахідному відмінку і мають закінчення називного відмінка (язик, меч), у
І. Огієнка мають закінчення родового відмінка (язика, меча)
(морфологічні відмінності). Із стилістичних відмінностей відзначимо
також інверсію у словосполученні – суб’єкті порівняння (язик свій), у
перекладі І. Хоменка, в І. Огієнка інверсія відсутня (свого язика).
Крім наведених вище морфологічних відмінностей, трапляється також різна
частиномовна належність залежного слова у словосполученнях, що входять
до складу суб’єктної або об’єктної частини складнопідрядних порівняльних
речень, наприклад: Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде
Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі [Х: Матв. 12:40] – Як Йона
перебув у середині китовій три дні й три ночі, так перебуде три дні та
три ночі й Син Людський у серці землі [О: Матв. 12:40]. У перекладі
І. Хоменка у словосполученні, що входить до складу суб’єкта порівняння –
нутро кита – залежне слово є іменником, у перекладі І. Огієнка –
присвійним прикметником (середина китова).
Серед синтаксичних відмінностей відзначимо різне членування
перекладачами мовленнєвого потоку. І. Хоменко доволі часто виділяє
порівняльну конструкцію в окреме речення, у І. Огієнка те саме
порівняння є частиною складного речення: Що ти наробив? Викравсь від
мене потайки! Погнав моїх дочок неначе бранок! [Х: Бут. 31:26] – Ти
обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! [О: Бут. 31:26];
Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як
яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю [Х: Міх. 1:16] – Зроби собі
лисину та острижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов у орла,
бо пішли на вигнання від тебе вони! [О: Мих: 1:16]. І. Хоменко іноді
виділяє в окреме речення самі тільки об’єкти порівняння, парцелює їх,
залишаючи суб’єкт у попередньому реченні, натомість І. Огієнко завжди
вміщує суб’єкт у тому самому реченні, що й об’єкт: Ось вони на кожнім
кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
Неначе лев який, на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає у сховку
[Х: Пс. 17:11-12] – Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, і
як левчук, що сидить в укритті [О: Пс. 16:11-12]. У наведеному прикладі
маємо також і словотвірні варіанти лексеми на позначення молодого лева.
І. Хоменко використовує для її утворення традиційний суфікс -ен-
(левеня). І. Огієнко творить індивідуально-авторський оказіоналізм за
допомогою суфікса -чук- (левчук).
До синтаксичних відмінностей належить також вживання І. Хоменком
постпозитивної прикладки при назвах річок і місцевостей, на зразок
народнорозмовної форми Дунай-річка і послідовне уникання таких форм
І. Огієнком, порівняймо: А лиця їхні здавалися цілком схожими на лиця,
що я бачив при Кевар-річці [Х: Єз. 10:22] – А подоба їхнього обличчя це
ті обличчя, які я бачив над річкою [О: Єз. 10:22].
Наш аналіз лінгвістичних відмінностей між перекладами Святого Письма
І. Огієнка та І. Хоменка звичайно ж не є вичерпним. В рамках цієї
розвідки ми намагалися показати найяскравіші прояви мовних розбіжностей
у оформленні порівняльних конструкцій (і всього тексту Біблії загалом)
на фонетичному, лексичному, словотвірному, морфологічному,
синтаксичному, стилістичному рівнях. Виявлені лінгвістичні відмінності
між перекладами свідчать як про здатність передати різноманітними
засобами української мови багатий духовний та поетичний світ біблійних
книг (зокрема, про це свідчать синонімічні варіанти тієї самої лексеми у
різних перекладах, словотвірні синтаксичні та стилістичні варіанти
оформлення перекладачами тієї самої компаративеми), так і про те, що
деякі місця у перекладах потребують переосмислення, зведення, так би
мовити, до спільного знаменника (там, де є суттєві розбіжності між
змістом деяких речень в аналізованих перекладах), що продиктоване
сучасними вимогами якнайбільшого наближення перекладів Святого Письма до
оригіналу.
Література
Бабич Н.Д. Стилістичні особливості організації фрази у текстах
конфесійного стилю // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали
Всеукраїнської наукової коференції, присвяченої 85-річчю проф.
І.І. Слинька. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – С. 33-34.
Біблійна енциклопедія. – М.: Терра, 1990. – 902с.
Бикман Дж., Келлоу Дж. “Не искажая слова Божия…” Принципы перевода и
семантического анализа Библии. – Санкт-Петербург: Ноах, 1994. – 464с.
Галас А. Особливості синтаксичної організації тексту “Євангелія від
Луки” у перекладі П. Морачевського // Біблія і культура: Збірник
наукових статей / Відп. ред. А.Є. Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – Вип.
1. – С. 224-228.
Гижа О. Темних місць не повинно бути // Урок української. – 2002. – № 2
– С.16-17.
Горбач О. Мовостиль новітніх перекладів Святого Письма на українську
народну мову // Українські граматики. – Мюнхен, 1993. – Вип. 12: Олекса
Горбач. Зібрані статті. – С. 36-106.
Лесок М.П. Мова і стиль українських перекладів Книги Псалмів // Біблія і
культура: Збірник наукових статей / За ред. А.Є. Нямцу. – Чернівці:
Рута, 2000. – Вип. 2. – С. 133-137.
Макарова Л.С. Граматические модификации художественной информации в
переводе // Вестник Московского университета: Сер. 9. Филология. – 2004.
– №4. – С. 82-88.
Мороз Т. Переклади Біблії українською мовою: текстова варіантність на
синтаксичному рівні (на матеріалі перекладів П. Морачевського,
П. Куліша, І. Огієнка) // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали
Міжнародної наукової конференції / Укл. Н. Гуйванюк та ін. – Чернівці:
Рута, 2006. – С. 250-255.
Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1998.
Соколовская Ж.П. Проблемы системного описания лексической семантики. –
К.: Наукова думка, 1990. –
184 с.
Тюрменко І. Іван Огієнко – перекладач Біблії українською мовою //
Історія України. – 1999. – № 43 (листоп.). – С. 6-7.
Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М. (співголова),
Тараненко О.О. (співголова), Зяблюк М.П. та ін. – 2-е вид. випр. і доп.
– К.: Видавництво “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. –
824 с.
Черемисина М.И. Некоторые вопросы синтаксиса // Сравнительные
конструкции современного русского языка (Материалы спецкурса). –
Новосибирск, 1971. – 181с.
Тут і далі літера “Х” означає “Святе письмо у перекладі І. Хоменка. –
Рим, 1991”, літера “О” – “Біблія у перекладі проф. І. Огієнка. – Київ,
2004”
Нами повністю збережено мовні особливості оригіналу цієї статті.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
