UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІпостасі образу чоловіка в поезії Ігоря Римарука (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5742
Скачало189
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Іпостасі образу чоловіка в поезії Ігоря Римарука

 

 

Ігор Римарук – один із найчільніших представників генерації

“вісімдесятників”, автор поетичних книжок “Висока вода”, “Упродовж

снігопаду”, “Нічні голоси”, “Золотий дощ”, “Діва Обида”. Його поезія

відзначається елітарністю, ущільненою герметичністю, синхронним

існуванням різних часових площин, тяжінням до езотеричного письма,

особливою увагою до сугестивної природи слова. Попри зовнішній герметизм

і закодованість письма, що є визначальною рисою модерної лірики,

Римарукові поезії піддаються прочитанню, а підтекст угадується на рівні

метафоричних образів, позначених різноплановою асоціативністю, а також

алюзій та ремінісценцій.

 

Важливим аспектом модерністичної поетики І.Римарука є гендерний підхід в

осмисленні образу українського чоловіка-митця. В українському

літературознавстві на сьогодні з’явилася низка публікацій, в яких в

основному аналізуються провідні мотиви та стильові особливості збірок

І.Римарука [5]. Однак гендерна проблематика творчості цього самобутнього

поета залишається поза увагою дослідників. А між тим вона становить

значний інтерес у світлі активізації гендерних студій у сучасній

літературознавчій думці. Мета даної статті – визначити основні

складники образу українського чоловіка-митця, простежити “кризу

маскулінності”, що є цементуючим ядром усіх іпостасей ліричного суб’єкта

Римарукової поезії.

 

Провідним мотивом збірки “Діва Обида”, що стала своєрідним вибраним

творчого доробку поета, є осмислення сенсу творчості й покликання митця.

Лейтмотив визначає й домінуючу іпостась образу українського чоловіка:

це митець, покликаний здійснювати трагічну місію “пророка” й “будителя”

свідомості поневоленого народу. Проте профанація й знецінення такої ролі

в епоху порубіжжя, репрезентовану посттоталітарним простором, спричинили

амбівалентне трактування образу чоловіка-митця: з одного боку, це й

справді “пророк”, сильна духом особистість, здатна повести за собою

“несвідомі маси”; з другого (і це, на наш погляд, є основним у

Римарука), – простеження кризи суто чоловічих чеснот і цінностей

(мужність, відвага, волюнтаризм тощо), які становлять основу мужеського

начала.

 

Психолог І.Кон визначив основні категорії маскулінності. Стосовно поезії

І.Римарука актуальним є акцентування дослідником маскулінності як

аскрептивної категорії, що позначає один з елементів символічної

культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і

вірувань про те, чим є чоловік, які якості йому приписують [4, 16]. Тож

важливим нам видається виокремлення іпостасей образу чоловіка-митця, що

дає змогу зробити суттєві висновки щодо гендерної проблематики

Римарукової поезії.

 

У лейтмотивному (“заспівному”) вірші книжки “Діва Обида” автор заторкує

актуальну для української нації дилему вірності і зрадництва митця,

його рокованості бути пророком, будителем свідомості народу. У книжці

досить виразно постає основна опозиція Римарукової поезії – “справжнє

(незаангажоване, вільне) / фальшиве (заангажоване, конформістське)”

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ