.

Лексико-словотвірні типи нульсуфіксальних nomina instrumenti в сучасній українській мові (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
130 2609
Скачать документ

Лексико-словотвірні типи нульсуфіксальних nomina instrumenti в сучасній
українській мові

Явище нульсуфіксації в діахронії досліджували П.Білоусенко [2],
Л.Гумецька [3], у синхронії – Н.Клименко [5], О.Пінчук [11], Л.Родніна
[12], Л.Третевич [17]. Вчені відзначають, що в афіксальній системі
сучасної української мови нульовий суфікс посідає значне місце.

Проте ряд проблем, що стосуються нульсуфіксального способу
словотворення, залишаються нерозв’язаними: не виявлений кількісний склад
нульсуфіксальних дериватів у сучасній українській мові, не досліджене
докладно питання лексико-словотвірної семантики цих похідних, не
визначено ємність словотвірних типів тощо. Залишається також актуальним
дослідження місткості функціонально-семантичного поля nomina
instrumenti, потребують ґрунтовного вивчення та опису й нульсуфіксальні
деривати – назви інструментів.

До категорії інструменталності, за визначенням О.Безпояско,
К.Городенської [див. 1], належать такі назви: 1) знаряддя і засоби дії;
2) інструменти домашнього вжитку, сільськогосподарські інструменти; 3)
прилади, пристрої, апарати, верстати; 4) посуд, яким користується
особа-діяч. Л.Мурзіна відносить до категорії nomina instrumenti такі
найменування: 1) назви знарядь дії – “конкретні неживі предмети, що
використовуються для успішного завершення дії”; 2) назви засобів дії –
“неживі предмети, за допомогою яких реалізується дія” [8, 64].
І.Ташпулатова вважає, що поняття “знаряддя дії” доцільно використовувати
в широкому значенні – від примітивного до високого рівня складності їх
виготовлення та використання [16]. Н.Сніжко зазначає, що
лексико-семантичне поле інструментальності складається з 7
лексико-семантичних груп: 1) назви інструментів, 2) назви машин, 3)
назви знарядь, 4) назви апаратів, 5) назви пристроїв, 6) назви
механізмів, 7) назви приладів. Крім того, кожна з названих груп має своє
розгалуження, напр., назви інструментів (назви чоботарських
інструментів, назви ковальських інструментів тощо) [див. 14, 15].

Спираючись на дослідження вчених, до словотвірної категорїї nomina
instrumenti можемо віднести п’ять типів дериватів: 1) назви власне
інструментів (ковальські, музичні, теслярські, ті, що використовуються у
різних галузях промисловості, у побуті тощо: дряпа, притир, продір,
сікачка, скребло, стиски, струг, схвати, черпак, шило); 2) найменування
рибальських снастей, мисливського лаштування та їх частин (волок, гачок,
грузило, завід, запал, ложе, манок, перемета, підбори, плави, спуск); 3)
назви приладів, пристроїв, механізмів (у механіці, техніці, будівництві
і т.ін.) таїх частин (гніт, замок, зарядник, засов, затиск, зачепа,
накоти, опалювач, прядка, скріпа, трансформатор, упор); 4) назви машин
та їх частин (віз, кaти (санки), насад, підвода, підйомник, скид, смики,
тягач, упряж); 5) назви посуду та його частин (виварка, дерга (тертка),
дійниця, зріз (діжка), зсипа, піднос, супник, тертка, ухват).

Основу похідних іменників з інструментальним значенням, утворених
нульсуфіксальним способом, складають девербативи. Більша частина цих
похідних має первинне значення – опредмечена дія та її різновиди
(незакінчена тривала дія, одиничний акт дії, повторна дія тощо), – на
основі якого може розвиватися вторинна інструментальна семантика, пор.:
притир – як дія, притир – як інструмент; затиск – як дія, затиск – як
частина приладу; звід – як дія, звід – як частина механізму тощо [див.
6].

Нульсуфіксальні власне інструментальні найменування творяться як від
префіксованих, так і від непрефіксованих дієслів доконаного та
недоконаного виду. Нульсуфіксація супроводжується усіченням суфіксів
-а-, -и-, -ува-, чергуванням голосних та приголосних в коренях слів.
Іменники цієї групи утворюються за допомогою кількох моделей.

1.1.Віддієслівні іменники чол. роду з нульовим суфіксом та нульовим
закінченням, наприклад: бур (ВТСУМ, 67; СТГ, 16) “інструмент для буріння
свердловин у грунті та різних гірських породах” (бурити); бурав (ВТСУМ,
67; РУТС, 35) “те саме, що бур” (буравити); заструг (ВТСУМ, 334; ЗТС,
46) (застругувати); лом (ВТСУМ, 495; ШСТ, 47; ЗТС, 63; Гр2, 376)
“товстий загострений з одного кінця металевий стрижень, яким ламають,
розбивають що-небудь тверде” (ломити); притир (ВТСУМ, 952; ЗТС, 100)
“інструмент, яким притирають одну до одної деталі” (притирати); продір
(ВТСУМ, 969; Гр3, 464) “голка без вушка” (продерти); спуст (ВТСУМ, 1183;
СПС, 384; Арк, 67) “великий рубанок” (спустити); струг (ВТСУМ, 1207;
РУТС, 541; Гр4, 219; ШСТ, 88; ЭВС, 354) “інструмент для грубої обробки
деревини струганням” (стругати).

1.2.Деривати жіночого роду творяться за допомогою двох моделей:
а)пом’якшена дієслівна основа + нульовий суфікс та нульове закінчення;
б)дієслівна основа + нульовий суфікс та та флексія -а. Наприклад: дряпа
(Гр1, 450) “дротяна нерухома щітка для розчісування об неї шерсті”
(дряпати); ляса (Гр2, 393) “батіг” (ляскати); пуга (ВТСУМ, 1007; ТЛП,
174) “батіг” (діал. пугати); трясь (СУССГ, 210) “решето з великими
дірками” (трясти); ув’язь (ВТСУМ, 1284; ЭВС, 111) “ціп; знаряддя для
молотьби” (ув’язати).

1.3.Віддієслівні множинні іменники творяться за допомогою
моделі:дієслівна основа + нульовий суфікс та та флексія -и (в
архаїзованих лексемах трапляється й закінчення -а). Наприклад: схвати
(РУТС, 547) “кліщі для зливків” (схватити); упори (СУССГ, 213) “частина
ковадла”; хвати (Арк, 72); модла (Гр2, 438) “інструмент, яким відмічають
необхідну товщину для відпилюваної дошки” (модлувати – приміряти,
припасовувати – Гр2, 438); стиски (Гр4, 205) “спеціальні ножиці для
стрижки овець” (стискати).

Нульсуфіксальних іменників середнього роду зі значенням інструменталю не
виявлено. Такі ж іменники як свердло, весло похідними не вважаються. За
твердженням В.Семиряк, ці слова мають зворотню мотивацію –
відіменникову: “дієслівні похідні мають у своїх основах колишнє
суфіксальне -л- іменників: свердло> свердлити, весло> веслувати” [13,
54].

Нульовий суфікс активно утворює згадані іменники як у літературній мові,
так і в різних діалектах. Однак на сучасному етапі ця група слів майже
не поповнюється.

Нульсуфіксальні найменування рибальських снастей, мисливського
лаштування та їх частин творяться як від префіксованих, так і від
непрефіксованих дієслів доконаного та недоконаного виду. Нульсуфіксація
супроводжується усіченням суфіксів -а-, -и-, -ува-, -ну-, чергуванням
голосних та приголосних в коренях слів. Ця група слів твориться за
допомогою п’ятьох моделей.

2.1.Віддієслівні іменники чол. роду з нульовим суфіксом та нульовим
закінченням, наприклад: волок (ВТСУМ, 156; ЗТС, 26; Арк, 67; Аф-Чужб,
320; Ліп, 214) “сітка, пристосована для ловлі риби”; завід (Ліп, 217)
“довгий мотузок, який з’єднує якір з великим поплавком”; завод (Гр, 17)
“верхній край сітки, до якого прив’язують поплавки”; запал (ВТСУМ, 316;
Аркушин, 203; Гр2, 75) “частина рушниці”; звід (Гр2, 131) “пастка з
пружиною для лову лисиць та вовків” (зводити); намьот (Ліп, 223) “сітка
у вигляді круга, яку закидають на воду, накриваючи рибу”; обріз (ВТСУМ,
649; РУТС, 294), діал. одрєз, вріз, уріз (Арк, 67) “різновид зброї;
гвинтівка з обрізаним стволом”; перемет (ВТСУМ, 733; РУТС, 350; Гр, 126;
Гриценко, 196; Ліп, 225) “рибальська снасть” (переметнути); підхват
(Гр3, 183; СУССГ, 164) “рибальська снасть, якою підхоплюють і витягують
зловлену рибу”; потoп (Ліп, 227) “свинець, олово чи інший невеликий
залізний предмет, прикріплений на вудці в ролі грузу, щоб гачок
занурювався у воду”; приціл (ВТСУМ, 956; РУТС, 414) “частина рушниці”;
смик (Ліп, 230) “вудка без вудилища”.

2.2.Деривати жіночого роду творяться за допомогою трьох моделей:
а)дієслівна основа + нульовий суфікс та нульове закінчення; б)пом’якшена
дієслівна основа + нульовий суфікс та нульове закінчення; в) дієслівна
основа + нульовий суфікс та та флексія -а. Наприклад: груза (Ліп, 215)
“вантаж (каміння, залізо), прив’язаний до нижньої колоди невода”; лож
(Гр2, 374) “дерев’яна частина деяких видів ручної вогнепальної зброї”;
переміть (Гр3, 127), перемета (Арк, 70) “риболовна снасть”
(переметувати); приволока (ВТСУМ, 927; Гр3, 410) “риболовна сітка”
(приволокти); діал. хапа (ВТСУМ, 1338; Ліп, 233) “риболовна снасть,
виплетена з лози або з сітки у вигляді корзини з вушками без дна (у
деяких місцевостей з держаком); хапою накривають рибу у замуленій воді”.

2.3.Віддієслівні множинні іменники творюються за допомогою такої моделі:
дієслівна основа + нульовий суфікс та флексія -и (у діалектах
натрапляємо на закінчення -а). Наприклад: грузи (Ліп, 215) “вантаж
(каміння, залізо), прив’язаний до нижньої колоди невода”; дзвони (Ліп,
216) “зчеплені докупи і прив’язані до мотузка залізні кільця (опускають
сітку і дзвонами заганяють рибу)”; підбори (Гр3, 159) “мотузки на
риболовній сітці” (підбирати); плави (Ліп, 226) “жмутки соломи чи
рогози, зв’язані докупи молоді лози тощо, які чіпляють до верхів або
сподів невода у випадку, коли дно водойми покрите мулом (щоб споди не
загрузли в мул)”; приводa (Ліп, 227) “ширша частина крил (бокові стіни
сітки невода), з’єднана з матнею (центральна частина невода, куди
заходить риба)” (приводити – “спонукати, примушувати прибути
куди-небудь”).

2.4.Поодинокі іменники середьного роду зі значенням інструменталю
(частини рибальських снастей, мисливського лаштування) творяться за
такою моделлю: дієслівна основа+ нульовий суфікс та закінчення -е,
наприклад: ложе (ВТСУМ, 494; Арк, 72) “дерев’яна частина деяких видів
ручної вогнепальної зброї”.

Нульсуфіксальні назви приладів, пристроїв, механізмів (у механіці,
техніці, будівництві і т.ін.) та їх частин творяться як від
префіксованих, так і від непрефіксованих дієслів доконаного та
недоконаного виду. Нульсуфіксація супроводжується усіченням суфіксів
-а-, -и-, -ува-, чергуванням голосних та приголосних в коренях слів.
Іменники цієї групи утворюються за допомогою кількох моделей.

3.1.Віддієслівні іменники чол. роду з нульовим суфіксом та нульовим
закінченням, наприклад: ваг (Гриценко, 96) “вага криничного журавля”;
ввід (ВТСУМ, 77; СТГ, 19; Козак, 30) “прилад, призначений для приєднання
споживальної установки до розподільчої мережі”; відвал (ВТСУМ, 124; СТГ,
155; ЭВС, 192) “різальна частина плуга”; відсік (СТГ, 158) “частина
приладу; внутрішньобарабанний відсік”; гніт (ВТСУМ, 186; Гр1, 294; СПС,
393; ШСТ, 73); діал. зажиг (СУССГ, 81) “запальничка”; замок (ВТСУМ, 312;
Гр2, 68; ЗТС, 46); засов, засув (ВТСУМ, 332; Гр2, 99; ЗТС, 44; РУТС,
132; СУССГ, 83; ШСТ, 26); кап (Гр2, 216) “прилад для віджимання олії з
конопляного насіння”; спец. перебір (ВТСУМ, 716; РУТС, 342; ШСТ, 63)
“механізм верстатів”; перепуст (ВТСУМ, 741; Гр3, 134) “пристрій для
перегонки горілки”; підпір (ЗТС, 94; РУТС, 380; СТГ, 181); поворіт (Гр3,
226) “частина вітряного млина”; провід (ЗТС, 101; Козак, 207; РУТС, 417;
СТГ, 194; ШСТ, 75); роз’єм (роз’єм штепсельний) (СТГ, 206); сад (Гр4,
95) “деталь млина”; смок (ВТСУМ, 1154; Гр4, 159; СПС, 290; ШСТ, 71)
“насос, помпа”; цеп (ВТСУМ, 1361; СУССГ, 219) “ланцюг” (чіпляти, розм.
цепляти).

&

F

????f

9вна основа + нульовий суфікс та нульове закінчення; б)дієслівна основа
+ нульовий суфікс та та флексія -а. Наприклад: вага (МВ, 9) “дерев’яна
палиця, що служить важелем”; завіса (Гр2, 19) “пристосування для
розвішування білизни”; задава (Гр2, 32) “прилад для затискування дерева
на санях”; закріпа (Гр2, 83; СПС, 123; ШСТ, 23); спец. зачепа (РУТС,
210; ШСТ, 29) “залізне пристосування для притримування чого-небудь”;
капа (Гр2, 216) “залізний листок, яким покрите дно олійниці”; кужба
(Гр2, 320) “гак, на який підвішують казанок” (кужбитися – “гнутися” –
Гр2, 230); маха (Гр2, 412) “колода (вставлена в повітряний млин), на
якій розташовані “крила”; підойма (ВТСУМ, 776; Гр3, 173; СПС, 344; ШСТ,
70) “важіль”; спец. прив’язь (ВТСУМ, 927; ШСТ, 73); прикріпа (РУТС, 409;
ШСТ, 74); заст. сyка (Гр4, 221) “частина ткацького верстата” (сукати –
“скручувати, звивати кілька пасом разом”).

3.3.Віддієслівні множинні іменники творяться за допомогою двох моделей:
а) дієслівна основа + нульовий суфікс та закінчення -а; б)дієслівна
основа + нульовий суфікс та та флексія -и. Наприклад: ваги (ВТСУМ, 71;
ЗТС, 20; РУТС, 36) (важити); вісa (СУССГ, 43) “прилад для зважування”
(вішати); влоки (ЭВС, 330) “гілки або дерев’яні палки, які волочать по
землі, навантажуючи їх чимось”; накоти (ШСТ, 5) “частина механізмів”;
ноші (ВТСУМ, 627; Гр2, 571; ШСТ, 54) (рос. носилки; носилки для угля,
сторит материалов).

Нульсуфіксальні назви машин та їх частин творяться як від префіксованих,
так і від непрефіксованих дієслів доконаного та недоконаного виду.
Нульсуфіксація супроводжується усіченням суфіксів -а-, -и-, -ува-,
чергуванням голосних та приголосних в коренях слів. Іменники цієї групи
утворюються за допомогою кількох моделей.

4.1.Віддієслівні іменники чол. роду з нульовим суфіксом та нульовим
закінченням, наприклад: відчип, відчеп (РУТС, 329; ШСТ, 61); віз (ВТСУМ,
145; Аф, 316; Гр1, 236; РУТС, 54; СПС, 278; ТЛП, 22; ШСТ, 67; ЭВС, 334);
заверт (ТЛП, 98) “передня загнута частина полоза”; заниз (Аф, 427),
заніз (Гр2, 72), заноз (ТЛП, 168) “частина ярма” (занизувати); запряг
(ТЛП, 104) “товста металева скоба, що замикає кінець дишла на попередні
саней”; діал. викап (ТЛП, 97) “полоз, виготовлений з дерева, викопаного
з коренем”; насад (ВТСУМ, 579; Гр2, 518; Гриценко, 188; СУССГ, 136; ТЛП,
30) “назва деталі воза”; переруб (Ліп, 225) “товста міцна дошка, за
допомогою якої укріплюється щогла на парусному човні”; підволок (ВТСУМ,
766; Гр3, 162) “жердина, яку підкладають під віз, якщо в ньому
зламається вісь або колесо” (підволокти); діал. плот, пліт (ТЛП, 129)
“зв’язані разом в один ряд колоди, призначені для сплаву або для
переправи на них по воді” (від плести з відтворенням -т- давньої основи
*pletti); причіп (ВТСУМ, 958; ЗТС, 100; РУТС, 415; ШСТ, 74); скид (РУТС,
504) “різновид машини”; струг (ВТСУМ, 1207; ЭВС, 115) “різновид човна”
(стругати).

4.2.Деривати жіночого роду творяться за допомогою трьох моделей:
а)дієслівна основа + нульовий суфікс та нульове закінчення; б)пом’якшена
дієслівна основа + нульовий суфікс та нульове закінчення; в)дієслівна
основа + нульовий суфікс та та флексія -а. Наприклад: в’язь (ТЛП, 52)
“товстий щабель драбини з петлями на кінцях, що утримує від розходження
полудрапки”; закова (ТЛП, 166) “частина ярма”; заноза (ВТСУМ, 314; Гр2,
73; ТЛП, 68; ЭВС, 340) “частина ярма” (занизувати); кладь (ТЛП, 113)
“міцний брус, який лежить на копилах паралельно до полоза”; підвода
(ВТСУМ, 766; ТЛП, 22; ШСТ, 68) “запряжений кіньми чи волами транпортний
засіб”; підкова (Гр3, 167) “залізна підбивка на верхній частині ярма”
(підковувати); підпора (ТЛП, 105) “металевий прут у підсанках, який
стягує поперечний копил з переднім загнутим кінцем полоза”; притика
(ВТСУМ, 952; Гр3, 445; Гриценко, 188) “палка, яка прикріплює ярмо до
дишла” (притикaти (Гр3, 445) – пристромлювати, приставляти); діал.
ростока (Гриценко, 213) “жердина внизу воза” (діал. росточити воза –
зробити його довшим, помінявши підтоку); стель (ТЛП, 56) “нижня дошка в
коробі повозки” (стелити); тяж (Гриценко, 213) “дишло для запрягання
волів у віз” (тягти).

4.3.Віддієслівні множинні іменники з нульовим суфіксом та та флексією
-и. Наприклад: відводи (ЭВС, 331) “частина саней”; кaти (ЭВС, 331)
“найпростіші сани без кузова”; насади (ЭВС, 328) “прибиті до човна
борти”; прихвати (ЭВС, 339) “кінці віжок (рос. вожжи)”; смики (Гр4, 157)
“частина ярма”.

Нульовий суфікс був продуктивним для творення назв машин та їх частин (в
літературній мові й у діалектах) до середини ХХст.

Нульсуфіксальні назви посуду та його частин, предметів домашнього вжитку
творяться як від префіксованих, так і від непрефіксованих дієслів
доконаного та недоконаного виду. Нульсуфіксація супроводжується
усіченням суфіксів -а-, -и-, -ува-, чергуванням голосних та приголосних
в коренях слів. Цей лексико-словотвірний тип – найменший, порівняно з
іншими різновидами nomina instrumenti.

Нульсуфіксальні іменники (назви посуду та його частин) утворюються за
допомогою кількох моделей.

5.1.Віддієслівні іменники чол. роду з нульовим суфіксом та нульовим
закінченням, наприклад: зріз (СУССГ, 88) “різновид діжки; половина
діжки”; ізріз (МВ, 17) “мала діжечка для води”; ожог (Гриценко, 26; МВ,
26) “кочерга для перегортання жару в печі” (діал. ожигати, обжигати);
переріз (ВТСУМ, 742; Гриценко, 69) “різновид діжі”; піднос (ВТСУМ, 776;
РУТС, 379) (підносити); постіл (Гр3, 371) “залізна пластина на дні
ступи”; приліг (Гр3, 423) “прибита зверху до діжки дошка з отвором,
через який тече рідина”; ухват (ЭВС, 311) “рогач”.

5.2.Деривати жіночого роду утворюються від дієслівної основи за
допомогою нульового суфікса та та флексії -а. Наприклад: зсипа (Гр2,
186) “різновид корзини для зерна”; стуга (Гр4, 221) “плетена, обмазана
глиною коробка, для зберігання зерна або мукu” (стужавіти (Гр4, 221) –
“затвердіти”); звара (Гриценко, 193) “посуд для води”.

У сучасній українській мові трапляються поодинокі нульсуфіксальні
іменники (утворені за іншими моделями, ніж зазначено вище), наприклад:
відієслівні множинні іменники – хвати, ухвати (Арк, 72) “рогач”; оклади
(Арк, 72) “ручка ножа, яка складається з двох половинок” та
деад’єктивний іменник – діал. довжа (Гонтар, 42) “глек продовгуватої
форми, у якому на закарпатській Бойківщині зберігали молоко”.

Загалом, в обстежених пам’ятках кін. ХІХ – поч. ХХІ ст. виявлено більше

250 нульсуфіксальних nomina instrumenti, причому майже всі вони є
девербативами. Найбільше похідних – назви устаткування (прилади,
пристрої, механізми) та їх частини. Багато дериватів іменують мисливське
та рибальське знаряддя у діалектах. Найменше нульсуфіксальних дериватів
(переважно – діалектизми) серед назв посуду.

Нульовий суфікс був продуктивним для творення назв машин та їх частин до
середини ХХ ст., пізніше ці похідні функціонували разом із запозиченнями
– назвами нових реалій. Серед нульсуфіксальних дериватів згаданого
лексико-словотвірного типу трапляються історизми, наприклад, іменник віз
та його частини (насад, переруб, заниз тощо), які вийшли з ужитку.

На сучасному етапі розвитку української мови спостерігаються поодинокі
випадки одночасного функціонування у літературній мові лексем із
однаковими (або схожими) значеннями, але з різними суфіксами (іноді – з
неоднаковим функціональним навантаженням) пор.: затиск – затискач
(тех.), затискувач (тех., рідко): “пристрій для затискання чого-небудь”;
перевід (залізнич.) – перевідник (спец.): “пристрій, за допомогою якого
щось переводять”; покрив – покривка (рідко), покривало (заст.): “те, що
укриває собою” тощо. Але такі випадки нечисельні, ці синоніми є доказом
того, що процес уніфікації лексем триває. Інші деривати з однаковим
коренем та різними суфіксами в основному використовуються для
розмежування значення слова (наприклад, суфікс -ник позначає особу, а
формант -ач – назву приладу, механізму і т.ін.), наприклад: підіймач
(машина) – підйомник (особа) [див. 7, 95]; заверт (спец., дія) –
завертка (розм., пристрій); розпір(рідко, місце) – розпірка (спец.,
прилад) тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.:
Наукова думка, 1987. – 212 с.

Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника
(назви осіб чоловічого роду). – К.: КДПІ, 1993. – 216 с.

Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV –
XV ст. – К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1958. – 298 с.

КлименкоН.Ф. Назви знарядь // Українська мова: Енциклопедія. – К.:
Українська енциклопедія, 2000. – С.364-365.

Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української
мови. – К.: Наукова думка, 1973. – 189 с.

ЛогвиненкоГ.М. Із спостережень над розвитком вторинних значень у
нульсфіксальних девербативах (на матеріалі технічної лексики) //
Ucrainistica: Збірник наукових праць. – Кривий Ріг, 2002. – С.110-117.

Мамрак А.В. Перспективи функціонування словотвірного типу // Вісник ЗДУ:
Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ. – 1998. – №1. – С.95-96.

Мурзіна Л.А. Словотвірна категорія інструментальності у її зв’язках із
синтаксичною структурою мови // Мовознавство. – 1996. – №2-3. – С.64-67.

Олексенко В.П. Словотвірна категорія інструменталя як категорія
непредикатного типу // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і
тексту: Збірник наукових праць, присвячений ювілею доктора філологічних
наук, професора, академіка АНВШ України, завідувача кафедри української
мови ДонНУ Загнітка Анатолія Панасовича. – Донецьк: ДонНУ, 2004. –
С.133-147.

Олексенко В.П. Словотвірні категорії суфіксальних іменників. – Харків:
Айлант, 2001. – 240 с.

Пінчук О.Ф. Словотвірна структура віддієслівних іменників сучасної
української літературної мови // Морфологічна будова сучасної
української мови. – К.: Наукова думка, 1975. – С.35-82.

Родніна Л.О. Суфіксальний словотвір іменників у сучасній українській
мові // Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наукова
думка, 1979. – С.57-170.

Семиряг В.Д. Іменникові утворення з суфіксом -л- у сучасній українській
мові // Питання словотвору / За ред. І.І.Ковалика. – К.: Вища школа,
1979. – С.52-58.

Снежко Н.В. Моделирование динамики системно-структурных отношений
украинских наименований орудий труда: Автореф. дис… канд. фил. наук:
спец.10.02.02. – К.: Инс-т языковедения им.А.А.Потебни, 1990. – 20 с.

Сніжко Н.В. Словотвірні моделі української виробничої лексики //
Методичні читання “Словотвірна та семнтична структура української
лексики”, присвячені пам’яті засновника дериватологічної школи на
Україні проф.Івана Ковалика: Тези доповідей. – Львів: ЛДУ, 1991. –
С.94-95.

Ташпулатова И. Словообразовательная категория орудия действия в
современном украинском языке // Актуальные проблемы русского
словообразования: Сборник научных статей. – Ташкент: Укитувчи, 1985. –
С.229-233.

Третевич Л.М. Нулевая суффиксация имён существительных в современном
украинском языке: Автореф. дис. … канд. филол. наук. – Ужгород, 1980. –
25 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020