UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГазета і мовна норма (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2818
Скачало233
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Газета і мовна норма

 

Проблема мовної норми – одна з найактуальніших і найскладніших проблем

сучасної лінгвістичної науки. Не зважаючи на те, що їй присвячено

величезну кількість праць, тут є ще багато суперечливого, а то й зовсім

недослідженого. Тільки в поодиноких роботах, та й то здебільшого

принагідно, висловлюються ті чи інші думки, зауваження з приводу мовної

(мовленнєвої) інтенсифікованої виразності, яка виникає внаслідок

свідомого, стилістично заданого відхилення автора (мовця) від

кодифікованої літературної норми [1, 2, 4, 6, 11].

 

Аналізуючи експресивні явища сучасної української мови, які постають на

ґрунті її нормативності, виходимо з того, що:

 

Мовна норма – це система обов’язкових реалізацій, прийнятих у

мовленнєвій практиці даного суспільства на даному етапі його історичного

(культурного) розвитку, або іншими словами, це сукупність найбільш

стійких, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відібраних і

закріплених суспільною мовною практикою, це сукупність найбільш

придатних для комунікативних цілей мовних засобів, що ним користується

мовне суспільство.

 

Оскільки лінгвальна діяльність проявляється у різних формах і на різних

рівнях, то й мовні норми бувають різних видів і типів. По-перше, є норми

місцевих (територіальних) та соціальних діалектів. Норми літературної

мови (літературні норми) – це “сукупність колективних реалізацій мовної

системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку й

усвідомлюваних ним як правильні і зразкові” [3,7]. Літературні норми

являють собою історично зумовлені, відносно стабільні реалізації мовної

системи, такі реалізації, що закріплені в кращих зразках мовотворчості і

яким віддає перевагу освічена частина суспільства; вони є ідеалізованим

втіленням того загального, що вважається обов’язковим у незліченних

конкретних актах мовленнєвої комунікації поміж окремими індивідуумами

[5,11]. Норми діалектів (діалектні норми) – це також історично

зумовлені, відносно стабільні реалізації мовної системи, але такі

реалізації, які закріплені в територіально або соціально обмеженій

мовленнєвій практиці. Носій певного діалекту завжди має конкретні

уявлення (здебільшого суб’єктивні) про деякі особливості свого мовлення,

що сприймаються ним на літературному або інодіалектному тлі, як норми

цього мовлення. Діалектні норми – це “природні” норми, вони складаються

стихійно і коригуються лише інтуїтивними уявленнями мовців про правильне

і неправильне в даному діалекті; вони, на відміну від літературних норм,

характеризуються ослабленою імперативністю та недостатньою

усвідомленістю, меншою функціональною і стилістичною диференціацією,

більшою проникністю і надлишковою варіантністю.

 

По-друге, є норми різних рівнів мовної системи, тобто норми лексичні,

фразеологічні, словотворчі, фонетичні (акцентологічні, орфоепічні) та

граматичні (морфологічні й синтаксичні). Ці норми являють собою

історично зумовлені, відносно стабільні реалізації мовної системи, що

закріплені мовленнєвою практикою в ієрархічних ярусах даної мови.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ