UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоетико-функціональні особливості варшавського циклу „Міста, де минали дні...” Євгена Маланюка (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2690
Скачало150
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поетико-функціональні особливості варшавського циклу „Міста, де минали

дні...” Євгена Маланюка

 

До висвітлення контактно-типологічних літературних зв’язків Є.Маланюка з

Польщею і польською літературою зверталися такі відомі літературознавці,

як Н.Лисенко, яка уточнювала деякі біографічні дані поета під час його

перебування у таборах інтернованих, поставила питання творчих контактів

із польськими письменниками та перекладачами Ю.Тувімом, Ю.Лободовським,

Л.Підгорським-Околувим та ін. Канадська дослідниця Ю.Войчишин спробувала

визначити основні віхи варшавського періоду творчого шляху Маланюка –

одного з найзначніших представників української емігрантської

літератури. Л.Куценко зупинився на малодосліджених фактах біографії

Маланюка, залучивши зарубіжні архівні матеріали, зокрема архів сина

письменника Богдана Маланюка. Польське сприймання художньої спадщини

українського митця знаходимо у польсько-українських нарисах

А.Середницького. Метою нашого дослідження є поетико-функціональний

аналіз циклу-хроніки „Міста, де минали дні...” Маланюка про Варшаву,

уточнення авторства польського перекладу вірша Маланюка „Warszawa”.

 

Хроніка „Міста, де минали дні...” (збірка „Проща”, 1954), що складається

з п’яти частин, розкриває настрої і події варшавського періоду життя

Євгена Маланюка. Цикл має за епіграф рядки з поезії Тараса Шевченка

„Минають дні, минають ночі...”. Паралель з відомим твором українського

поета проходить лейтмотивом через усі п’ять частин. Спробуємо порівняти.

Шевченківське:

 

Минають дні, минають ночі,

 

Минає літо. Шелестить

 

Пожовкле листя, гаснуть очі,

 

Заснули думи, серце спить,

 

І все заснуло, і не знаю,

 

Чи я живу, чи доживаю,

 

Чи так по світу волочусь,

 

Бо вже не плачу й не сміюсь... [1, 293]

 

Мотив загубленості у всесвіті Маланюка: „Який же буде світ мій

білий...?” співпадає з шевченківським „Чи я живу, чи доживаю, / Чи так

по світу волочусь”. Шевченківське „заснули думи, серце спить...” і

маланюківське „охляле серце”, зображення Польщі як країни „охлялих душ і

висохлих сердець”. Часовий топос у Маланюка представлений широким

діапазоном застосування дієслів різного часу: минулого, майбутнього

(постійні риторичні запитання), переважно теперішнього часу. Частини

циклу написані в різні роки – 1923, 1929, 1930, 1932, 1933, підкреслено

скороминущість діб, що змінюють одна одну: „День і ніч охляле серце

їсть” (персоніфікація), „посмертний день кінчиться”, років: „Шість літ,

як сон – і згадувать не варт...” (порівняння). Перевагу серед пор року

Маланюк, як і Шевченко („шелестить пожовкле листя”), надає осені, а саме

жовтню, який поет високохудожньо описує у третій і четвертій частині

циклу: „Жовтень / Лаштунки ампірні розметав”, „Жовтень грає глухі

прелюди / Диригує Шопен листопадом”.

 

Перша частина циклу „І знову він, нещадний свідок” (1923) передає

настрої Маланюка перед від’їздом з Віденського вокзалу Польщі на

навчання до Подєбрад. Без тіні ілюзій Маланюк мучиться питанням щодо

майбутнього нового періоду життя, сподіваючись на краще: „Яку весну

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ