UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпецифіка жанру літературного Євангелія (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1262
Скачало166
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Специфіка жанру літературного Євангелія

 

Біблія – “це скарбниця, сповнена багатств, райський сад божественної

слави, велика річка радості та просвітлення” [11, 1]. Ця книга мудрості

здавна цікавила людей, особливо тих, хто мав допитливий розум і творчу

уяву. “Виключна психологічна глибина євангельських персонажів,

багатоаспектність їх поведінкових характеристик та етичних домінант,

завуальованих численними недомовленостями та замовченнями у канонічних

текстах, опреділили надзвичайну активність і багатоплановість

літературного життя” [12, 125].

 

Моральний кодекс завжди був у компетенції церкви. Саме вона вирішувала,

вважати твір корисним людству чи накласти на нього заборону як на

художній приклад, що розбещує суспільство та спонукає до зародження

моральної анархії. Так з’явилося поняття “канонічне євангеліє” – те, що

було ухвалено каноном

 

(Єв. від Матфея, Луки, Іоанна, Марка) та “апокрифи” (від грецького

“таємничий,

 

прихований”) – шкідливі, відречені церквою як “неправдиві”. Апокрифи

поділяються на три групи, відповідно до біблійних книг: старозавітні

(про Адама, Єву, Соломона), новозавітні (Єв. від Іакова, Никодима, Фоми)

та есхатологічні (“Откровення Мефодія”, “Хождениє Богородіци по муках”

та ін.). У перших апокрифах, що перейшли до Київської Русі з Візантії в

XІ столітті, “зрідка відчувається авторство освіченого філософа-містика,

найчастіше це рука творця фантастичних казок, любителя народних легенд.

Фабульна сторона апокрифів в особливості привертає увагу

літературознавців своєю примітивною поезією” [13, 25]. Вони доповнюють

дані “святого письма” новим цікавими деталями, частково змінюючи ідейний

зміст оповідань, затверджених церквою. Деякі твори пізніше знаходили

визнання серед освічених людей того часу й навіть ставали основою для

написання високохудожніх творів Київської Русі (наприклад,

“Першоєвангелієм Іакова” скористалися в ХІ столітті “Сказаніє” про

князів Бориса та Гліба, а в ХІІ столітті – проповідь Кирила єпископа

Туровського).

 

ХХ століття ставить перед людством питання про архаїчну сутність текстів

Біблії, адже сучасну особистість не задовольняє міфічне пояснення

реальної дійсності. Таку думку ми знаходимо у статтi Бультмана:

“…християнське правозвістя стоїть сьогодні перед питанням: чи слід,

призиваючи людину до віри, примушувати її до визнання міфічної картини

світу минулого? Якщо ж це не можливо, виникає питання: чи не вміщує

новозавітнє правозвістя істину, незалежно від міфічної картини світу?

<…> Звичайно, картина світу не є незмінною, й навіть окрема людина може

працювати над її оновленням. Але це здійснюється лише наступним чином:

людина на підставі деяких нових даних, правильність яких вважається

встановленою, переконується в неможливості зберігання успадкованої від

минулого картини світу й, виходячи з тих же даних, модифікує її або

створює нову” [4, 87-88]. Безумовно, Бультман пише про наукове

підґрунтя, на основі якого повинна модифікуватися картина світу.

Літературний твір охоплює ширший діапазон інформації, у якому головну

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ