UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДискурс катастрофізму в українській та польській літературі (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2761
Скачало147
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дискурс катастрофізму в українській та польській літературі

 

Література модернізму, незважаючи на її сьогочасне посутнє осмислення,

потребує глибинного та всебічного дослідження. Одним з аспектів, який

повинен би привернути увагу сучасних літературознавців, можна назвати

таке ідейно-художнє явище європейського письменства, як катастрофізм, що

знайшов вираження в художніх текстах на різних рівнях, у різних моделях.

 

 

На думку О.Астаф’єва, докладно й повно осмислили катастрофізм в

літературі польські дослідники. „У їх розумінні, – зауважує вчений, –

катастрофізм – тип історіософської свідомості в літературі, публіцистиці

і теорії культури на переломі ХІХ-ХХ ст., зокрема у 20-30-их роках. Ця

свідомість найповніше зафіксувала можливості катастрофічної загрози

європейській культурі і духовним цінностям. Передчуття катастрофізму

звучить в унісон з декадентськими та есхатологічними настроями

модернізму” [1, 40]. На сьогодні існують комплексні дослідження

польського письменства міжвоєнного двадцятиліття П.Кунцевича [18],

Є.Квятковського [19], в яких аналізується й особливості літератури

катастрофізму. В польському та українському літературознавстві дана

проблема досліджувалася здебільшого на матеріалі поетичному (К Вика

[28], Ю.Кричак. [17], К.Дубчак [10], О.Астаф’єв [1], В.Моренець [3]), є

також роботи, в який ідеться про катастрофізм у С.І.Віткевича та інших

польських прозаїків (Б.Данек-Войновська [9], А.Базилевський [2],

М.Шпаковська [24], Ю.Спейна [22] та ін.).

 

„Словник літературознавчих термінів” за редакцією Ю.Славіньського

визначає катастрофізм як одну з тенденцій у культурі ХХ ст., „що

виражається у твердженні про кризовий характер, що має призвести її до

зникнення” [8, 238]. Дослідники зазначають, що катастрофізм виник на

основі думки про внутрішню приреченість європейської культури на втрату

можливостей розвитку і втрату обов’язкових для того часу цінностей, а

також з переконання, що на її занепад вплинули зовнішні чинники,

насамперед навала чужих цивілізацій.

 

Праці О.Шпенґлера, М.Бердяєва, А.Тойнбі Ф.Ніцше, В.Соловйова,

декадент-ські тенденції кінця ХІХ ст. стали історіософічною базою

катастрофізму, який істотним чином впливав на європейську літературу

міжвоєнного двадцятиліття, становив одне з найістотніших її явищ.

 

Катастрофізм як тип світосприйняття значною мірою пов’язаний саме з

морфологією історії О.Шпенґлера, яку він виклав у системній формі у

праці „Присмерк Європи: Нариси морфології світової історії” (І т. – 1918

р.; ІІ т. – 1922 р.) [4]. Дослідник використовує біологічний термін –

„морфологія”, який розшифровується як наука про форми. Отже, Шпенґлер

розглядає свою систему як учення про форми світової історії. Ключове

поняття філософії історії вченого – це поняття „органічне життя”, яке

розвивається не під впливом зовнішніх чинників, а через свої власні,

внутрішні закономірності. Культури (а їх Шпенґлер називає вісім:

єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, „аполлонівська”

(греко-римська), „магічна (візантійсько-арабська), „фаустівська”

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ