UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФразеологічні і пареміологічні парадокси у прозі І.Нечуя-Левицького та Г.Квітки-Основ’яненка (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5402
Скачало252
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Фразеологічні і пареміологічні парадокси у прозі І.Нечуя-Левицького та

Г.Квітки-Основ’яненка

 

Парадоксальність як особливість людського мислення, знаходячи втілення в

оксиморонах, парадоксальних висловлюваннях, творах із парадоксальним

змістом, проявляється майже в усіх літературно-поетичних епохах.

Парадоксальні висловлювання зустрічаємо як у творах за часів античності,

так і в імпресіоністському, постмодерному художньому дискурсах. Отже, ці

вислови можна вважати загальновживаним мовним засобом. Проте численні

спроби аналізу парадоксальних висловлювань мовознавцями (Г. Семен,

Е. Різель, В. Одинцов, О. Щербина, М. Маковський, О. Лосєв, В. Ужченко,

В. Мокієнко, О. Шмельов, О. Cеліванова та ін.) не дають всебічно

обґрунтованої картини цього питання.

 

Набуває актуальності проблема визначення мовних засобів реалізації

парадоксу не тільки на рівні мови [10], а й із проекцією на художнє

мовлення. З позицій цих орієнтирів можна розглядати явище парадоксу в

мовній палітрі прози І. Нечуя-Левицького та Г. Квітки-Основ’яненка.

Розмаїття граней художньої творчості цих авторів є об’єктами досліджень

лінгвістів, однак контрастивний аналіз мовних засобів вираження

парадоксу в прозаїчних творах цих письменників не був об’єктом окремої

статті.

 

Метою роботи є аналіз функціональних різновидів парадоксальних паремій і

фразеологічних одиниць (ФО) у прозі І. Нечуя-Левицького та

Г. Квітки-Основ’яненка. Досягнення мети передбачає виконання таких

завдань: розкрити зміст поняття парадокс, скласифікувати парадоксальні

паремії та фразеологізми на основі їх функціональних особливостей,

виокремити і проаналізувати найтиповіші функціональні групи

парадоксальних паремій та ФО у площині мистецького світу

І. Нечуя-Левицького («Кайдашева сім’я», «Дві московки», «Баба Параска та

баба Палажка», «На Кожум’яках») та Г. Квітки-Основ’яненка («Солдацький

патрет», «Сватання на Гончарівці», «Пархімове снідання»).

 

Зауважимо, що в давньогрецькій філософії стоїків термін парадокс

позначав химерну, оригінальну думку, яка суперечить здоровому глузду.

Вчені-стоїки використовували його з метою позначення оригінальності

поглядів. Популярності терміна сприяв трактат Цицерона «Парадокси».

Подібно до стоїків римський оратор і філософ звернувся до парадоксів

тому, що вони вражали слухачів своєю новизною [17]. Парадокс у той час

відповідав прагненню до ясності, майже математичній точності та

стислості під час трактування загальних положень філософії, етики,

моралі. У значенні незвичайного, оригінального судження, яке вражає

своєю новизною і суперечить загальновизнаному, слово перейшло в новітні

мови.

 

Спостереження давніх філософів над мовою сприяли висновкам щодо

існування тропів та схем, фігур. Аристотель нараховував понад 40 таких

схем, які ґрунтовно вивчалися Цицероном та Квінталіаном. У давніх

дослідників зустрічаємо значну кількість суттєвих зауважень щодо мови.

Цицерон, наприклад, порівнював мудрі думки із покладами солі, з яких

добувають її для того, щоб розсипати там, де це необхідно [18, 7].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ