UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3638
Скачало211
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального

відношення

 

Сполучники як мовні засоби, які пройшли довгий шлях творення, в

ідеальній своїй формі прагнуть бути показниками певного, визначеного

виду синтаксичних відношень, хоча, як зазначають дослідники, сполучники

виявляють досить часто свій гетерогенний характер, навіть

індиферентність [3, 17 та ін.]. На думку М.В. Ляпон, йдеться не лише про

нерозбірливість сполучника щодо граматичних форм, які ним поєднуються, а

й нерозрізнення функціонально-синтаксичної рівноцінності поєднуваних

частин, їх предикативного статусу, що виливається в можливість

використання сполучників в умовах синтаксичної «нерівноваги»

 

[3, 17]. Цінним у спостереженнях ученої, зокрема, стосовно досліджуваної

проблеми, є констатація того, що поняття форми релятивів (засобів

зв’язку різної природи й структури) – явище нестійке, яке може

варіюватися залежно від функціонально-смислової специфіки,

комунікативної орієнтації, навіть від психологічної підоснови тих мовних

явищ, які розглядаються з боку їх форми [3, 28]. Завдяки цьому вдається

подолати певну упередженість щодо виявлення й кваліфікації тих чи інших

граматичних засобів зв’язку, які можуть виражати певні

семантико-синтаксичні відношення.

 

Щоправда, такий «релятивізм» у підході до осмислення функціонування

формально-семантичних засобів зв’язку криє в собі й певну небезпеку: за

лаштунками функціональної близькості засобів вираження семантичних

відношень між компонентами виникає загроза ігнорування суттєвих рис

смислової різниці самих компонентів. Очевидно, саме цим і було зумовлено

заперечення згадуваною дослідницею пояснювальних відношень як окремого

різновиду, а зарахування їх до «стійкої асоціативної ланки «альтернатива

– тлумачення – градація» [3, 87]. Тому актуальним є на сьогодні аналіз

сполучників, що виражають пояснювальні відношення.

 

Мета – розглянути сполучники, які вживаються в

пояснювально-ототожнювальних конструкціях. Для вираження

семантико-синтаксичних відношень пояснення в корпусі сполучних засобів

вичленувалася група спеціалізованих сполучників, зокрема, тобто, а саме,

як-от, або (чи). Вихідним у дослідженні є положення про те, що

сполучники тобто, а саме, як-от та ін. є сполучниками семантичними.

Підставою для такого твердження є те, що вони спеціалізовані для показу

лише одного виду семантико-синтаксичних відношень, а саме пояснювальних

відношень між частинами словосполучення, складного речення та тексту.

Відповідно до специфічних ознак пояснювальних сполучників, спричинених

походженням, внутрішнім змістом, кожен із них більшою або меншою мірою

відповідає за поєднання компонентів, якими виражаються ті чи інші

різновиди пояснювального значення.

 

Найбільш вживаним серед пояснювальних сполучників є сполучник тобто,

який найповніше виражає пояснювально-ототожнювальне відношення між

компонентами, але разом із тим виступає інваріантом щодо інших

пояснювальних сполучників, котрі більш спеціалізовані для вираження

інших різновидів пояснювального відношення. Виправданою є позиція

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ