UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПівнічне Приазов’я як об’єкт ареального дослідження (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5469
Скачало443
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

е

стосовно питань хронології утворення території Північного Приазов’я має

чіткі свідчення істориків та археологів.

 

На думку більшості дослідників цього регіону, територія Північного

Приазов’я заселялася ще за часів кам’яного віку. Свідченням цього є

Кам’яна Могила – історико-археологічна пам’ятка, що знаходиться поблизу

с. Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

 

У неолітичну добу Північне Приазов’я частково входило до ареалу

розселення сурсько-дніпровської (V – початок IV тис. до н.е.) та

дніпро-донецької (5 – ІІІ тис. до н.е.) культур [7, 40]. Остання була

поширена на значній території України. За антропологічним типом їх носії

належали до пізньокроманьйонської раси. Основним заняттям населення було

мисливство та рибальство [3, 39-40].

 

У період енеоліту (мідно-кам’яного віку) на території краю з’явилися

скотарські племена (середина IV - середина ІІ тис. до н.е.). Порівняємо:

у цей період в центральній та північно-західній частині України вже

переважало землеробське населення, що переважно мало постійні осередки

свого компактного проживання.

 

Топонімічні дані свідчать про те, що одним із перших народів південної

частини України, чиє ім’я нам відоме достовірно, були кімерійці, які

жили тут на рубежі ІІ – І тис. до н.е. Пізніше кіммерійців витіснили

племена скіфів. А потім протягом ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. тут

панували сармати, що утворювали полі-етнічну спільноту.

 

У ІV – VІІ ст. у південних степах з’являються численні племена і

народності, втягнуті у процес «великого переселення народів» (готи, гуни

та ін.). У наступні століття територія краю була пристанищем кочових

народів, які тримали в напружені землеробське населення України. У ІХ –

ХІ ст. володарями цих степів вважалися кочові печеніги, а в ХІ – ХІІІ

ст. їх місце зайняли половці.

 

Наступна зміна населення краю пов’язана з татаро-монгольською навалою

ХІІ ст., коли на Південь України прибули ногайці – кочовий народ

тюркського походження (тривалий час свідченням була топонімічна назва

Ногайськ – нині Приморськ). Унаслідок російсько-турецької війни 1768 –

1774 рр. у другій половині XVIII ст. життя ногайців змінилося: царський

уряд то переселяв їх на Кубань, то знову повертав на попереднє місце

колишнього кочування, виділивши для проживання «порожні» степи. Тут вони

прожили до 1860 р., після чого назавжди залишили цей край [15, 211].

 

Поруч із кочів’ям ногайців – підданих Кримського ханства, на цій

території «присусіднювалися» козацькі зимівники. Постійне заселення

«вольних степів» українцями розпочалося з моменту заснування Запорозької

Січі. Головним районом розселення була територія на північ від лінії р.

Дніпро – р. Конка – р. Берда. Заселення відбувалося за рахунок

селян-втікачів. Після ліквідації Запорозької Січі в 1775 р. і

приєднання території Кримського ханства до Росії таке переселення стає

більш різноманітним [10, 13].

 

Так, коли Кримське ханство потрапило під владу Османської імперії (1775

р.), православні греки, тікаючи з Криму, оселилися на території

сучасного Північного Приазов’я, де заснували м. Маріуполь та ще 23

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ