UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПівнічне Приазов’я як об’єкт ареального дослідження (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5460
Скачало443
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

а позиція

Росії та економічна необхідність. Усього бессарабських болгар прибуло на

територію краю 3,5 тис. сімей (17,5 тис. осіб). Вони заснували тут 34

колонії [10, 20].

 

Окрему компактну групу утворили таврійські болгари, що мешкають нині на

території сучасної Запорізької області (Якимівський, Бердянський,

Приазовський, Приморський райони) в селах і містах: Андрівка,

Луначарське, Полоузівка, Софіївка, Трояни, Банівка, В’ячеславка,

Гюнівка, Зеленівка, Інзівка, Коларівка, Лозуватка, Мануйлівка,

Маринівка, Нельгівка, Преслав, Петрівка, Радолівка, Райнівка,

Богданівка, Ботево, Ганнівка, Гірсівка, Димитрівка, Дунаївка,

Миколаївка, Надеждине, Степанівка Друга, Строганівка, Велика Тернівка,

Вовчанське, а також у с. Федорівка Мелітопольського району. У створенні

цього другого за розміром етнічного простору беруть участь також міське

населення Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ та українські, російські,

гагаузькі та албанські селища, в яких мешкає частина болгар.

 

Мова болгарських предків залишилася такою, якою вона була на той момент

у Східній Болгарії, – народною, діалектною. В умовах України існують

болгарські діалекти, проте мова українських болгар зазнає

дисимілятивного впливу інших мов – насамперед української та російської.

Дослідники болгарської говірки на теренах Північного Приазов’я

виокремлюють її варіанти: шуменський діалект (його носії проживають у с.

Богданівка та с. Степанівка Приазовського району, а також у с.

В’ячеславка Приморського району), чийшийський діалект (Преслав, Інзівка,

Банівка (стара назва – Горна Банувка), Маринівка (Долна Банувка),

Зеленівка, Манойлівка, Петрівка), фракійський діалект (Трояни, Лозуватка

(стара назва – Долен Вайсал і народна назва – Циганский Вайсал)).

 

Разом з бессарабськими болгарами на території Північного Приазов’я

з’явилися представники й інших етносів – албанці, молдавани, гагаузи.

Албанці, вихідці з бессарабського села Каракурт заснували в Бердянському

повіті 3 селища – Девненьке, Гамовка, Георгіївка, а молдавани оселилися

переважно в Дунаївці та Єлизаветівці. Гагаузи разом з болгарами стали

сусідами в с. Волканешти, Олександрівка, Дмитрівка та інших.

 

Таким чином, мова українських болгар у Північному Приазов’ї – етнічний

острівний діалект (ідіоми, ізоглоси, страти), який існує у відриві від

основного (материкового) масиву її поширення понад 180 років – з часу

масових переселень з Болгарії, викликаних російсько-турецькими війнами в

1-шій половині ХІХ ст. Її подальший розвиток у нових умовах невід’ємний

від процесів, характерних для мови болгарського населення України

загалом.

 

Царський уряд постійно займався питаннями заселення території. Початком

можна вважати дії Катерини ІІ, яка видала Указ Сенату про переселення на

землі Азовської та Новоросійської губерній за власним бажанням 24 тис.

економічних селян, а також 26 тис. кріпаків. Такі дії мали насамперед

політичне підгрунтя.

 

j

 

v

 

Љ

 

Њ

 

 

:

 

<

 

T

 

d

 

z

 

gd=

 

h=

 

Ѓ+ська лінія, яку було споруджено між Дніпром і Азовським морем по

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ