UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПівнічне Приазов’я як об’єкт ареального дослідження (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5459
Скачало443
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

по

річках Конка і Берда. З приєднанням до Росії Криму (1783 р.)

південноукраїнські степи були повністю звільнені від

турецько-татарського панування і стали масово заселятися вихідцями з

Правобережної, Лівобережної і Слобідської України та Росії [8, 109]. У

1785 р. було прийняте рішення щодо переселення до рекрутів, що проходили

службу в Катеринославському намісництві і Таврійській області, їх

дружин, а також церковнослужителів [10, 13].

 

Про пильну увагу уряду до проблем заселення вільних земель свідчить

також Іменний Указ Олександра І, в якому було вирішено відібрати до

казни землі, надані поміщикам, які не були заселені за певний період

тощо.

 

У 1802 – 1820 рр. представники секти духоборів – головним чином росіяни,

з Тамбовської, Курської, Пензенської та інших губерній, заснували на

правому березі р.Молочної дев’ять поселень, а в 1822 – 1826 рр.

російські переселенці-молокани (ще одна секта) з Тамбовської та

Астраханської губерній утворили у Північному Приазов’ї три села –

Новоспаське, Астраханку, Нововасилівку.

 

Важливий етап у заселенні досліджуваного ареалу припадає на 1840-ві

роки, коли більшість духоборців була виселена урядом на Кавказ, а їх

села дозаселені селянами Курської, Орловської, Воронезької, Тамбовської,

Катеринославської губерній.

 

Дозаселення у 1860 – 1863 рр. було складним процесом, у якому

перепліталися і економічні, і внутрішньополітичні, і міжнародні фактори.

Крім того, етнічна мапа Північного Приазов’я вказує на наявність тут

білорусів, поляків, чехів, євреїв, кримських татар та інших.

 

Таким чином, територія Північного Приазов’я має чіткі хронологічні рамки

свого творення як поліетномовного континууму і окреслюється межами:

схід – лінія Маріуполь – Бердянськ, захід – лінія затока Сиваш – Асканія

Нова – Каховка, північ – лінія Каховка – Сірогози – Калинівка –

Матвіївка – Новобогданівка – Молочанськ – Токмак – р. Молочна – Верхній

Токмак – Обіточне – Андріївка - Берестове, південь – узбережжя

Азовського моря. Зазначимо, що поділ досить умовний і потребує більш

ґрунтовного дослідження, а тому з часом межі можуть бути виділені іншими

пасмами ізоглос чи іншими географічними координатами тощо.

 

Маємо визнати, що дійсно формування північноприазовських говірок

пов’язується безпосередньо із становленням степового говору

південно-східного наріччя української мови. Окреслюючи територію цього

говору, Ф.Т. Жилко зазначає: «На південь від середньонаддніпрянських,

полтавських і слобожанських говірок поширені великі масиви степових

говірок. Північну межу ареальних елементів степових говірок можна

визначити умовною лінією: Кіровоград – Дніпропетровськ – Красний Луч

(АУМ, т. І, карта № 388; т. ІІІ, ч. 1, карта № 144). До типу степових

говірок належать кубанські говірки (Краснодарський і Ставропольський

краї)» [5, 26].

 

В українській діалектології та лінгвістичній ареалогії питання виділення

наріч української мови, складу її говорів, в тому числі й зацікавленість

північноприазовськими говірками вже мають деяке наукове обґрунтування,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ