UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПівнічне Приазов’я як об’єкт ареального дослідження (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5462
Скачало443
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

,

але залишаються і досі недостатньо вивченими.

 

Так, достатньо відомими і загально сприйнятими є традиційні погляди

стосовно проблеми розмежування українських наріч. Стосовно

південно-східного наріччя та його ареальних утворень дослідники досягли

спільної точки зору щодо однорідності та значної знівельованості: воно

не має такої діалектної розпоширеності та строкатості, що є особливо

характерними для двох інших наріч.

 

Відомо, що всю ареальну систему української мови К. Михальчук поділяв на

три наріччя: 1) південно-східне (українське, за його термінологією), 2)

північне (поліське) та 3) південно-західне (червоноруське, або

русинське). Ф.Т. Жилко, розглядаючи структуру ареальних систем мови і

згадуючи про перші дослідження східнослов’янського мовного ландшафту,

справедливо підсумує: «На карті К. Михальчука зображено групи діалектів

(наріччя), підгрупи діалектів (різноріччя) і діалекти (говори) в аспекті

тодішніх молодограматичних концепцій» [6, 89]. Пізніше, звернувши увагу

на попередні дослідження, І. Зілинський обґрунтує правомірність поділу

ареального континууму української мови на дві групи діалектів – північну

та південну, а вже в останній виділить дві підгрупи: південно-західну та

південно-східну. Саме південно-східну групу дослідник визначить як

«суцільний ареальний масив» [5, 21], яка у синхронічному вимірі

«становить певною мірою наддіалектне утворення» [9, 17].

 

Виділяється північноприазовська говірка у діалектологічних студіях не

завжди, спорадично.

 

Так, у роботах Ф.Т. Жилка домінуючим є твердження про те, що у межах

південно-східного діалектного утворення можна виділити

середньо-наддніпрянське територіальне утворення, яке стало основою для

інших діалектних груп: «Говіркові групи південно-східного діалекту мало

вирізняються своїми елементами. Тільки умовно можна визначити їх

розмежування, а саме: середньонаддніпрянські, полтавські

(нижньонадворсклянські), слобожанські та степові» [5, 26].

 

У своєму дисертаційному дослідженні В.А. Чабаненко, ознайомившись з

історичними даними про заселення та до заселення Запорізької області,

поділив її на шість говіркових масивів, серед яких окремо виділив:

 

- говірки приазовських районів (Бердянський, Приморський, Приазовський –

територія, колонізована в 1-шій половині ХІХ ст. переважно болгарами,

росіянами, албанцями);

 

- говірки південно-західних районів (Мелітопольський, Якимівський,

Михайлівський, частина Кам’янсько-Дніпровського і частина Херсонщини –

територія, колонізована україно-російським етнічним елементом) [17, 28 -

29].

 

Питання щодо найменування українських діалектів, зокрема

північноприазовських говірок, як бачимо, залишається відкритим. Зважаючи

на усталену традицію в українській діалектології, ці ареальні утворення

розглядаються сукупно як цілісний степовий говір, однак це не зовсім

правильно, оскільки маємо змогу ареально їх вичленовувати з нього, а

також у більш нових дослідженнях фіксуємо назви-варіанти «надазовські»

та «північноприазовські», що є правомірним свідченням самостійного

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ