UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМінімальні безособові структури в системі виражальних засобів сучасної української літературної мови (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4013
Скачало392
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ріє. В

відвороті полк. Анабазис під небом африканським» (2, 153(; «В лісі

посутеніло. Настав вечір. Василько їхав лісом, коні глибоко поринали в

сніг і ледве-ледве переступали з ноги на ногу» (20, 94(. Такі мінімальні

структури створюють «наочність і свіжість,» (3, 157( підкреслюють

всеохоплююче значення дії, представлення її як постійного результату, як

незалежного від волі суб’єкта стану.

 

Надто експресивними є мінімальні конструкції, головний член яких

виражений предикативним прислівником: «Темно, аж сумно... /І відразу

щось розтяло хмару і мовчки нахваляється на когось огняною лозиною» (5,

62(; «Нікого. Темно. Марний поклик мій... / Хоч би луна озвалася до

мене!» (8, 44(; «Так ясно й синьо! Жалощі пташини / Позатихали в

сонячній імлі» (31, 28(; «Ех, і зелено ж, зелено як. А сонця!» (10,

200(; «Стало темно. Чорно. Хмарн»” (19, 96(; «Морозяно. На видноколі, /

Як щит поблискує зоря / Немов з душі останні болі – / Зірвав листка з

календаря» (31, 48(; «Жодного просвітку, жодної шпари. Тьмяно. Хоч око

вистроми – темно» (32, 77(; «Темно, аж сумно… І відразу щось розтяло

хмару і мовчки нахваляється на когось огняною лозиною» [5, 62]. Ці

мінімальні безособові конструкції займають дуже важливе місце у

структурі тексту. В одному випадку ми знаходимо різкий дисонанс між

красою природи і суспільним буттям, в інших – картини природи гармонують

з настроями персонажів або контрастні до них. Нерідко через пейзаж

передається емоційна оцінка зображуваного явища, яка належить

оповідачеві, а через нього й авторові. Ми помічаємо, що картини природи

мають переважно похмурий характер, хоча є поодинокі кольористичні

замальовки. Саме завдяки вдало підібраним конструкціям створюється

потрібний емоційний колорит; барви закодовують сучасне і минуле;

бентежать читача, навівають на нього схвильованість, зливу почуттів.

Пейзажі вплітаються в композицію творів, пояснюючи зміни в психіці, в

думках героїв.

 

Поширеним прийомом стилістичного синтаксису у цих мінімальних структурах

є прийом одивнення – цілеспрямоване увиразнення митцем художнього образу

(22, 516(, який допомагає передати настрої та переживання автора, змушує

читача самому продовжити процес сприймання.

 

Нами констатовано, що саме мінімальні синтаксичні структури безособового

значення із семантикою зорового, слухового сприймання, а також

внутрішнього сприймання, мислення формують у тексті характерні описи –

синтаксичні структури, які об’єднуються загальним значенням «опис

зовнішнього середовища» і «опис внутрішнього стану персонажа,

оповідача».

 

Серед мінімальних безособових конструкцій окремо виділяються речення,

головний член яких виражений оцінним предикативним прислівником:

«Виглянь же, пташко, / Моє серденько, / Поки близенько, / Та

поворкуєм... Ох, тяжко, важко!» (39, 79(; «Тяжко! Важко! Кат панує, / А

їх не згадають» (39, 96(; «Ох, як весело на світі! А тобі, бабусю, / Чи

весело?»

 

(39, 116(; «Погано дуже, страх погано!» (39, 132(; «Кассандра

засміялась...Ой, як страшно!» (35, 327(. Прийом «антифразису» – фігури,

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ